Дивно, але факт: оснащення житла приладами обліку комунальних послуг досі переважно добровільний захід. На законодавчому рівні обов'язковий комерційний облік наразі передбачений лише для однієї послуги — газопостачання — Законом «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Вимоги щодо забезпечення лічильниками споживачами інших послуг встановлені на підзаконному рівні, але на практиці вони не виконуються. Наприклад, Постановою Кабміну №947, якій цьогоріч виповнилося 20 років, передбачено оснащення приладами обліку всіх багатоповерхівок до 2008 року.
Так що з безлічильниковим споживанням води і тепла українські законотворці і чиновники борються давно і безуспішно. Однак не виключено, що вже найближчим часом обов'язок встановлення лічильників води і тепла буде закріплено законодавчо. У середині вересня Верховна Рада затвердила Порядок денний поточної сесії парламенту. Крім іншого в неї включено і проект №2636 «Про внесення змін у деякі законодавчі акти щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, теплової енергії, гарячої та холодної води».
Спроба №2 в квадраті
Ідею про введення обов'язкового комерційного обліку комунальних послуг депутати виношують вже півроку. У парламенті проект №2636 нудиться з квітня. Головна ідея проекту — простимулювати постачальників і споживачів комунальних послуг до встановлення приладів обліку тепла, води і газу. Постачальникам проект пропонує оснастити багатоповерхівки будинковими лічильниками, а при невиконанні цієї вимоги — надавати безлічильниковим абонентам послуги за зниженими тарифами, у віддаленій перспективі — за півціни. Для власників житла, які проти установки приладів обліку, проектом також передбачений «сюрприз» — оплата послуг за тарифом, помноженим на 1,5.
Через ці екзотичні поправки проект мало не пішов «під укіс» на самому початку. Експерти звернули увагу на те, що в результаті впровадження нововведень тарифи можуть впасти нижче економічно обґрунтованого рівня витрат, а в подібних випадках комунальникам мають надаватися бюджетні компенсації, що потребує фінансово-економічного обґрунтування поправок. І, відповідно, — виділення коштів з бюджету, що в сьогоднішній ситуації малореально.
Закінчилося все тим, що на першому варіанті проекту хрест поставили самі розробники. У липні вони подали до парламенту новий доопрацьований варіант поправок цілого ряду законодавчих актів — від Закону «Про теплопостачання» до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Їх долю Верховній Раді належить вирішити в найближчі місяці.
Варто лише додати, що проект №2636 виник не на рівному місці. У нього є попередник — урядовий проект №2052, який до Верховної Ради був поданий ще на початку 2013 року і з тріском провалився — за нього проголосувало лише 10 депутатів. Хоча це і не дивно, адже урядовий проект був сируватий — встановлення будинкових лічильників тепла і води пропонував зробити обов'язком власників багатоповерхівок, що експерти розкритикували і рекомендували поставити в обов'язок постачальникам послуг, а у разі, коли лічильник встановлений за рахунок мешканців багатоповерхівки — враховувати вартість приладу обліку при оплаті за тепло і воду.
У цьому плані проект №2636 — безсумнівний крок вперед. У ньому акцент зміщений на постачальників, як і рекомендували експерти. Основна проблема проекту, і в тому числі його «версії №2», у розмаху. Розробники запропонували застосовувати санкції за неустановку приладів обліку практично відразу — з 2016 року. Постачальники послуг при всьому бажанні не зможуть укластися в цей термін. За пару місяців оснастити лічильниками сотні тисяч будинків можна тільки в сміливих фантазіях, а не в українській реальності. Так що фактично мова йде про надання знижок на послуги за рахунок комунальників. Причому під дію спеціальних знижених тарифів апріорі підпадає більше половини жителів багатоповерхівок. Однак зараз це абсолютно нереально, бо означатиме поворот на 180 градусів від реформи платежів у житлово-комунальній сфері, оголошеної Кабміном, яка, по суті, зведена до підвищення тарифів.
Тому шанси на те, що депутати накажуть комунальникам згадати про багатоповерхівки старої забудови та оснастити їх лічильниками, звичайно, є. Але ще більше шансів, що конкретні строки та санкції за їх недотримання, — якщо справа дійде до розгляду проекту №2636, — будуть скасовані або серйозно переглянуті.
Навіщо в лікарнях батареї?
В цілому, піврічна витримка пішла проекту на користь. Початковий варіант не тільки відкоригований, але і значно розширено. Так, Закон «Про теплопостачання» розробники запропонували доповнити новою статтею 192 «Комерційний облік у сфері централізованого теплопостачання». Вона наказує Мінрегіону розробити Порядок встановлення вузлів обліку обсягу споживання теплової енергії і гарячої води, а НКРЕКП — Порядок розподілу різниці в показаннях будинкових та квартирних лічильників тепла та гарячої води.
Крім того, в допрацьованому проекті більш чітко сформульована ключова вимога до тепломереж. Їм пропонується забезпечувати комерційний облік споживання теплової енергії, в тому числі при наданні послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Незабезпечення житла приладами обліку, згідно з проектом, є підставою для коригування плати за тепло і гарячу воду — з 2016 року справляння 80% плати, з 2017 — 60%, а з 2018 року — 50%. Все, як і в первинному проекті. Тільки тепер більш детально прописана процедура. У разі відмови власників квартир або приватних будинків від встановлення лічильника передбачено складання акта.
Проте не обійшлося і без «сюрпризів»: у проекті з'явилася неоднозначна норма, яка фактично пропонує іншим споживачам централізованого опалення та гарячого водопостачання, - тим же гуртожитках, лікарням, школам, — забезпечити встановлення лічильників до кінця 2016 року. Після закінчення цього терміну тепломережі запропоновано наділити правом «дерти три шкури» із споживачів, які не встановили лічильники — 120%, 140% або навіть 150% (до 2019 року) вартості послуг. Простіше кажучи, зона відповідальності тепломереж в оновленому проекті сильно обмежена і поширюється лише на багатоповерхівки і приватний житловий сектор.
Серед іншого в проекті прописані норми «з життя», які на практиці діють і сьогодні. Власникам квартир він дозволяє встановлювати індивідуальні лічильники — при наявності технічної можливості. Коли в багатоповерхівці встановлений лише будинковий лічильник — нараховувати плату пропорційно опалювальній площі квартири. З власників квартир із індивідуальними лічильниками — стягувати плату за утримання місць загального користування.
Хоча є і нюанси. Наприклад, житло в новобудовах проект пропонує оснащувати квартирними лічильниками, в той час як зараз Правила користування тепловою енергією містять загальну норму про обов'язкове оснащення нових систем теплопостачання приладами комерційного обліку.
За чий рахунок «банкет»?
А ось головний принцип забезпечення населення лічильниками навряд чи зміниться. Зрештою, за «бенкет» доведеться заплатити власникам житла. Щоправда, проект пропонує тепломережам встановлювати і обслуговувати лічильники в багатоповерхівках і приватне житло за свій рахунок. Але всі витрати постачальники тепла і гарячої води зможуть включити в тариф на транспортування теплової енергії.
Виняток проектом передбачено лише для споживачів, які самостійно встановили будинкові лічильники в багатоповерхівках або індивідуальні лічильники в приватному житлі. З них плата за тепло і гарячу воду буде стягуватися без включення в тариф витрат на придбання приладів обліку.
Що ж стосується бюджетного фінансування збитків тепломереж в результаті надання послуг безлічильниковим власникам житла за зниженими тарифами, розробники запропонували радикальний вихід — прямо прописати в законі, що ці збитки тепломережам не відшкодовуються, відповідно, не вимагають надання компенсацій з бюджету. Однак і це «задоволення» власником житла, скоріше всього, доведеться сплатити з власної кишені.
Лічильник на семи вітрах
При всій своїй суперечливості проект №2636 вирішує дві серйозні проблеми. Зараз встановлення будинкових лічильників тепла у багатоповерхівках гальмується, крім іншого, високою вартістю приладів обліку і відсутністю серйозних стимулів у тепломереж до відмови від нарахування вартості послуг за нормами споживання. Однак це зовсім не означає, що після оснащення всіх багатоповерхівок приладами обліку конфліктів стане менше.
Спори з приводу будинкових лічильників часом виникають і зараз. Зокрема, за опалення місць загального користування. Справа в тому, що за діючими Правилами надання послуг з централізованого опалення, при не утепленні ЖЕКом або постачальником послуг місць загального користування, власники квартир мають право не оплачувати їх опалення — навіть якщо встановлено будинковий лічильник. Посилює ситуацію те, що за утеплення будинків, зокрема, перед опалювальним сезоном, відповідальні ЖЕКи або управителі. Як наслідок, конфлікти закінчуються судовими розглядами.
При цьому вердикти виносяться як на користь тепломереж, так і на користь споживачів. Наприклад, за підсумками розгляду справи №2-2052/2011 суд наказав місцевому ЖЕКу утеплити будинок до початку опалювального сезону, а ось скасування нарахувань плати по будинковому лічильнику відмовив.
Ще одна можлива причина конфліктів — тривалий ремонт приладів обліку. Так, кілька тижнів тому суд виніс вердикт по справі №638/12366/13-ц і відмовив тепломережі у стягненні заборгованості з власника нежитлового приміщення на тій підставі, що будинок був оснащений лічильником, однак він два опалювальних сезони не працював — не з вини власника приміщення, а рахунки тепломережа пред'явила споживачеві більші за ті, які він сплачував, коли лічильник працював.
Повсюдне оснащення багатоповерхівок будинковими лічильниками неминучо призведе до зростання подібних конфліктів в геометричній прогресії.
Що ж стосується квартирних теплових лічильників, це взагалі окрема тема. Більша частина будинків старої забудови має вертикальну розводку системи опалення. Найчастіше встановити індивідуальний лічильник в таких будинках схоже на маленьке диво — як з технічних, так і з бюрократичних причин. У процедурі оснащення лічильниками такого житла проект №2636 взагалі нічого не змінює, а це означає, що конфлікти з тепломережами неминучі і в цьому сегменті комерційного обліку.
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
