Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк чиновники суботник влаштовували
Новини ЖКГ
07 Жовтня 2019 p.
23 Вересня 2019 p.
16 Вересня 2019 p.
13 Вересня 2019 p.
11 Вересня 2019 p.
04 Вересня 2019 p.
26 Липня 2019 p.
10 Липня 2019 p.
21 Червня 2019 p.

Як чиновники суботник влаштовували

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунального господарства. Однак, як відомо, в кожній вигадці - тільки частка вигадки. Сьогодні пропонуємо байку про те, як у столиці парки прибирали.

Весна прийшла у столицю, як завжди, несподівано. І, як завжди, основними її прикметами стали не теплі, сонячні дні, а  купи мотлоху та бруд, що повилазили з-під снігу. А що робити? Весна ж бо...

Міська влада оголосила, як завжди наприкінці березня, місячник з благоустрою, бо саме в цей період столичним комунальним службам із благоустрою потрібно виконувати значний обсяг робіт: очистити лісосмуги автодоріг від порослі, сухих та повалених дерев, прибрати сміття на території підприємств, установ та організацій, закладів культури, освіти, охорони здоров’я, торгівельних закладів, тощо. 
 
Як і минулої весни, як і позаминулої весни, до почесної місії наведення ладу у місті цього року було долучено в «добровільно-примусовому порядку» колективи усіх комунальних підприємств, учнів, студентів, вчителів, викладачів, чиновників столичної адміністрації, тощо.
 
За порадою своїх іміджмейкерів Столичний Мер також вийшов на суботник, який для мерської команди влаштували на Острові Труханів. Попрацювавши трохи на телекамеру лопатою та граблями, Столичний Мер дав громаді свій наказ щодо подальшого фронту робіт. «Ми повинні навести лад на Острові Труханів, щоб зробити його гарною і комфортною зоною для відпочинку», - як завжди, коротко та доступно пояснив Столичний Мер своє розуміння користі від таких суботників, сидячи на квадроциклі, на який вже встигли насипати мішка три гнилого листя. Філософський спіч Столичного Мера несподівано перервав його прес-секретар, який про щось сказав тихо Мерові майже на вухо, після чого він вдарив по педалі газу квадроциклу так, що той аж дибки став, висипавши всі три мішки гнилого листя, ретельно збираного для Столичного Мера всім його апаратом,  прямо на асфальт. 
 
Не помічаючи червоного світла на перехрестях та дорожніх знаків «Обгін заборонено», Столичний Мер мчав на всіх парах до будинку столичної адміністрації. «Як я міг забути про те, що вона сьогодні приїде? Який я йолоп, як я зараз виглядатиму, що я скажу? Вона ж така пунктуальна, а я оце запізнююся?» - картав самого себе за забудькуватість та не пунктуальність Столичний Мер.
 
Під’їхавши до стоянки державної адміністрації, Столичний Мер покинув свого «коня»-квадроцикла, та залетів через вхідні двері прямо у двері ліфта. 
 
«Чого ж ти такий повільний, друже?, - нервував Столичний Мер, поправляючи перед дзеркалом краватку та приводячи у порядок скуйовджене від швидкісного забігу волосся. Мене така дама чекає поважна, а ти отак гальмуєш?
 
Ліфт ніби почув прохання Мера, і на дисплеї загорілася цифра «дев’ять». Дверцята ліфту відчинилися, і Столичний Мер щосили гайнув до своєї приймальні. Там спиною до нього стояла жіночка у брючному костюмі та розглядала Мерові медалі, пояси та кубки, які він виграв за все життя. 
 
- Wie bitte, Frau Bundeskanzlerin! Ich bin nicht stark verzögert.., - почав розмову з вибачень Столичний Мер, якому завжди німецькою було говорити комфортніше, ніж українською, особливо в критичні моменти.
 
- Keine Notwendigkeit, sich zu entschuldigen, Vitaly, і взагалі давай перейдемо на українську мову, я хочу трохи тренувати свою українську, - повернулася до нього Канцлер Німеччини. Тож, де був ти, що так запізнитися?
 
- Ми тут наводили лад трохи у місті, прибирали його від сміття, яке накопичилося за зиму, коротше кажучи, влаштували суботник, ось я запрацювався та не помітив, як пройшов час…, - винувато опустив очі Столичний Мер. 
 
- Що означать то твоє слово таке «суботник»? Мій словниковий запас не містить переклад цього слова? – відверто не розуміючи про що йдеться, розпитувала Фрау Канцлер. 
 
- Ну… як би Вам перекласти, пані Канцлер… це буде схоже на слово «Sabbatarian», щось таке, - намагався пояснити Столичний Мер німецькій гості.
 
- Друже мій, ти що, вступать в релігійний секта? 
 
- Та Ви що, Фрау Канцлер, я своєї віри не змінював і не збираюсь, я ж не Черновецький, свого Сандея Аделаджі у мене немає,  яка ще секта, - тепер вже Столичний Мер не розумів, до чого тут сектанти. 
 
- Бо  «Sabbatarian» в Європі і є «суботник», - пояснила Фрау Канцлер, але це не свято якесь, а це людина-адвентист сьомого дня, тобто людина, яка поклоняться «шабату» - суботі!
 
- Он воно що! – допетрав нарешті Столичний Голова. Ні, ми не такі, в сенсі не адвентисти, у нас суботники влаштовують для того, щоб прибирати місця громадського користування: парки, алеї, вулиці, тротуари, вивозити сміття, гілки, вирубати старі дерева , в цьому всі беруть участь – школярі, студенти, викладачі, службовці! Всією громадою прибираємо місто – дбаємо про довкілля!, - як міг, намагався пояснити Фрау Канцлер, що для кожного пересічного українця означає те двине слово «суботник».
 
- Тобто, це ще один робочий день, в який люди виходять не на свою роботу, де працювати, а прибирають парки, і їм за це платить роботодавець чи держава? – цікавість Фрау Канцлер тільки зросла після роз’яснення Столичного Мера.
 
- Та ні, Фрау Канцлер, в тому то й справа, що такий суботник є безоплатним, тобто за свою працю в цей день ніхто зарплату не отримує, ну так повелося у нас – робити «суботники» безоплатними! – Столичний Мер вже не знав, які слова знайти для німецької гості, щоб пояснити раз і назавжди «що таке суботник». 
 
- Чогось я не розуміть твоя українська мова! Ваші люди йти на суботник, щоб працювати не за своїм фахом, а просто прибирати сміття, просто так, без грошей, добровільно? У тебе що, не має комунальна служба, щоб все це робити вчасно і за плату? Чому проста людина буде борсатися у багно безоплатно? - 
 
- Ну, звичайно, що комунальні служби у мене в місті є, і не одна… але розумієте, відсутність коштів і достатньої кількості техніки не дає нам можливості виконати весняні роботи з благоустрою міста лише силами комунальників, вони традиційно не справляються. Тому у нас прийнято долучати підприємства, вузи, школи, вони своїм коштом «добровільно - примусово», як у нас кажуть, мають організувати прибирання частини території міста, яка закріплена персонально за ними — зібрати й вивезти сміття, скопати клумби, підрізати дерева. Якщо немає у них транспорту, — вони укладають  договори з нашими комунальними підприємствами…, - Столичний Мер вже не радий був, що сказав Фрау Канцлер про ці кляті «суботники». 
 
- Зовсім я не розуміть, що тут у вас в Україні відбуватися… як може буть, що мерії kein geld на вивіз сміття та благоустрій, як взагалі може працювати комунальна служба, якщо в неї нема ні гроші, ні техніка? – Фрау Канцлер вже почала нервувати через те, що вона або геть погано оволоділа українською, або вона таки не розуміє українців як таких.
 
- Боюся, Фрау Канцлер, що я ні українською, ні німецькою, ні іншою мовами в світі не зможу Вам пояснити, чому так відбувається, але спробую… Отже, у мене, як у мера, є комунальні служби: ЖЕКи та благоустрій. Вони надають послуги населенню за тарифами, встановленими мерією. Населення у нас звикло ще з радянської доби, що плата за комунальні послуги становила копійки, відтак всі ЖЕКи дотувалися з бюджету. Зараз тарифи – питання політичне. Я розумію, що тариф ЖЕКу повинен покривати собівартість його витрат. Але якщо сьогодні  мерія затвердить такий тариф, завтра мене викинуть із вікна мешканці міста, які будуть проти підвищення плати. Тому, щоб залишитися мером на другий строк, я не дозволяю собі приймати рішення про підвищення тарифів. Через те, що існуючий тариф не покриває витрат ЖЕКу, він не може собі купити нову техніку та вимушений скорочувати штат двірників, слюсарів, мулярів, щоб вкластися в тариф. Саме через це ЖЕКи та благоустрій не мають можливості вчасно і в повному обсязі провести роботи з благоустрою восени та навесні, тому для цього ми влаштовуємо суботники і міські жителі приводять до ладу територію міста, виконуючи роботи по благоустрою безоплатно. Так зрозуміліше, чому ми ходимо на суботники ? – запитав Столичний Мер Фрау Канцлер, яка його уважно слухала, намагалася його зрозуміти.
 
- Тобто, українці не згодні платити комунальна служба чесна плата за послуга, але згодні отак працювати за дарма на тих «суботниках»? – Фрау Канцлер перший раз правильно вимовила слово «суботник» і була задоволена тим, що опановує українську та розуміє українців швидше, чим очікувала сама від себе.
 
- Ну виходить що так, Фрау Канцлер, такий ми народ українці, нас не здолати, але й не зрозуміти…- з полегшенням видихнув Столичний Мер, оскільки йому нарешті вдалося пояснити суть «суботника».
 
- Послухай мене уважно, mein lieber freund!, - Фрау Канцлер навіть взяла за руку Столичного Мера, щоб бути до нього ближчим і правильно донести ті слова, які вона хотіла йому сказати. - Вже минув рік, як Україна підписала політичну частину Угода про Асоціацію з ЄС, де зобов’язалася слідувати принципи та цінності, які сповідує Європа. У нас у  Євросоюзі ми дотримуємося принцип компетентної праці. Це умовне правило, що найкраще свою роботу робитимуть професіонали. Ми з тобою, ти і я політики, я Канцлер Німеччини, ти Мер столиці. Ми чудово робимо свою роботу, і за це держава нам платить кошти. Ми не повинні працювати лопатою чи граблями, зрізати дерева чи фарбувати бордюри. Ми повинні організувати роботу відповідних служб, щоб вони працювали як годинник, звичайно за кошти громади, що мешкає в місті. Бо справжні європейці, якщо в них неприбрані вулиці, спочатку подзвонять у фірму з прибирання сміття, люб’язно цікавлячись причинами ненадання оплачених послуг. Потім разом з іншими людьми позиватимуться в суді. Але ніколи в голову їм не прийде взяти віник і почати мести навколишні вулиці. Бо людина має виконувати ту роботу, яка в неї виходить найкраще. І за роботу треба гідно платити. Хтось пише колонки, хтось випікає хліб, хтось керує бібліотекою, хтось водить автобуси, а хтось прибирає. Немає вищих і нижчих каст, в Європі суспільство поважає кожну людину, яка якісно виконує свої обов’язки – і міністра, і двірника. А якщо суспільство не поважає, продовжує смітити, - на такі випадки у мене в Німеччині є навіть спеціальна «сміттєва поліція», яка пильнує за чистотою вулиць та тротуарів, в тому ж Римі за залишене на тротуарі сміття ти заплатиш до 150 євро, в Австрії за неприбране собаче лайно ти сплатиш 40 євро.  Тож поки у вас в Україні мери  підмітатимуть вулиці, викладачі гребтимуться у смітті, Ви ніколи не зрозумієте, що таке Євросоюз, та не станете його повноправними членами. Прилітай до мене наступного тижня, я  тобі покажу як у нас влаштована система благоустрою, що ти перейняв досвід та запроваджував хоча би в столиці європейські принципи управління суспільством. 
 
- Дякую за поради, Фрау Канцлер, сподіваюся ми колись це зрозуміємо та станемо європейцями. На жаль, наступного тижня зустрітися не вийде – наступної суботи Президент оголосив всеукраїнський суботник, мене теж запрошено, будемо з ним разом Маріїнський парк прибирати, бо комунальна служба президентської адміністрації не справляється!   Vor dem Treffen, Keine Notwendigkeit! 
 
Шановні читачі "України Комунальної".

Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість та співпадіння з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Комунальний Байкар
 
Коментарі (0)