Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк чиновники від люстрації ховались
Новини ЖКГ
25 Вересня 2020 p.
23 Вересня 2020 p.
21 Вересня 2020 p.
17 Вересня 2020 p.
11 Вересня 2020 p.
09 Вересня 2020 p.
07 Вересня 2020 p.
04 Вересня 2020 p.

Як чиновники від люстрації ховались

Комунальні байки - все вигадані історії про життя житлово-комунальної галузі. На жаль, у них є лише частка вимислу. Сьогоднішня байка про нашумілу люстрацію.
«Президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про очищення влади», ухвалений Верховною Радою 16 вересня» - прочитав зранку 10 жовтня на новинному сайті 32-річний майор міліції Олександр Іванович Рикун. «Минулого разу, коли проходили переатестацію кадрів, вищі чини в головному управлінні запросили по 5 тонн умовних одиниць з кожного офіцера. Цікаво, скільки цього разу потрібно буде дати на лапу «люстраторам», щоб пройти оце так зване «очищення» - спитав сам у себе майор. Негайно потрібно заробляти гроші, щоб себе підстрахувати та без роботи не лишитися – моя Настя на девятому місяці, наближаються пологи, всім лікарям потрібно дати, та й діти зараз задовлення не з дешевих..»
 
Роздумуючи над такими життєво важливими питаннями, майор Рикун навіть не помітив, як до кабінету зайшов Льончик Бондаренко – молодий 24-річний оперуповноважений відділу по боротьбі з економічними злочинами.
 
- Доброго ранку, шефе!  - привітався за звичкою Льончик. Чого такий засмучено – задумкуватий?
 
- Так, про життя думаю…ну й що ти там нарив цікавого на ниві рокраданя державного та комунального майна? – спитав Льончика майор начальницьким тоном.
 
- Уявляєте собі, Олександре Івановичу, який бардак у нас в місті відбувається! Розслідували  з хлопцями справу за заявою від пенсіонерки, яка біля пологового будинку впала у відкритий колодязь теплової камери і вияснили, що теплова камера та майже два кілометри теплотраси, які підходять до пологового будинку нікому в місті не належать – ні Теплоенерго, ні міськвиконкому – нікому! Прийшлося справу закрити – немає винного, немає злочину!
 
- Як вже задовбали ці «металісти» та прийомні пункти металобрухту,  - гнівно відповів майор, нічого ж з ними не можна зробити, законодавство у нас «гуманне», зазвичай пункти-нелегали розташовані у приватних домоволодіннях, і щоб увійти туди, міліції потрібен або дозвіл господаря, або санкція суду на проведення обшуку, а нам тоді кажуть – міліція покриває злочинців!
 
- Я ж кажу, бардак, товаришу майоре!
 
- Так, Льончик, бардак навкруги! А що мерія зробила з теплотрасою, поставила її собі на баланс?
 
- Ні кажуть, дорого її визнавати безхазяйним майном, коштів таких немає. Кажуть, 50 років нікому не потрібною лежала, хай ще полежить!
 
- Ну лежить - то хай лежить…- пробурокотів собі під носа майор Рикун. Здається, він найшов спосіб як поправити своє матеральне становище перед «люстрацією»…
 
Ввечері того ж дня майор Олександр Іванович Рикун без санкції суду або дозволу господаря постукав в залізні ворота невеличкого одноповерхового будинку, який в районі кожний бомж знав як пункт прийому металобрухту.  Цей пункт не мав ліцензії, не мав і офіційної реєстрації, але працював цілодобово, бо працівники пункту добре знали – якщо щось станеться, то начальник міського ВДСБЕЗ їх «відмаже» та захистить, бо має свою долю з продажу.
 
Залізні ворота відчинилися і глухий чоловічий голос спитав: «До кого?»
 
- Своїх впізнавати перестали- роздратовано відповів майор Рикун. Господар вдома? Відчиняй!
 
- Вибачте, темно, одразу не признав Вас дядьку Сашко! – відчиняючи двері вибачався місцевий бомж на прізвисько «Хімік», який колись дійсно був лаборантом у хімічній лабораторії технічного університету. Микола Іванович у себе!
 
Микола Іванович Тищенко - в недалекому минулому квартирний злодій на прізвисько «Фірмач», а нині – начальник підпільного складу металобрухту, був багато чим зобов’язаний майору Рикуну, в тому числі і  умовно-достроковим звільненням, тому після чергової «ходки» погодився працювати під «кришею» майора  на прийомі металобрухту.
 
- Слухай, Миколо, - ще в коридорі почав ділову розмову з Тищенком майор, - мені ось тут сорока на хвості принесла інформацію таку цікаву, що теплотраса  біля пологового будинку є безхазяйною і нікому не потрібною. Так я ось думаю, якщо вона міськвиконкому не потрібна, може знайдемо людей, яким два кілометри труб діаметром 200 більш потрібні?
 
- Знайти – то воно не проблема, - відповів «Фірмач», але ж тут потрібні і спеціальні інструменти, і вантажівка, і кран…
 
- За це можеш не хвилюватися, у мене кум – заслужений електрозварювальник теплоенерго, за певну суму американських зелених грошей він погодиться своєю бригадою це все організувати…Ти, Миколо, просто швидко знайди по своїх каналах покупців, які розрахуються готівкою, щоб одразу ті труби вивезти з території міста, бо свої ж можуть накрити, прийдеться ділитися,а цього разу кожний сам за себе....
 
За три дні в тому ж самому будинку за залізним забором майор Рикун отримав від Миколи «Фірмача» товстенький конвертик, в якому було 30 тисяч улюбленої валюти українських чиновників, суддів, міліціонерів, прокурорів. «Маю надію, що цього вистачить і «люстраторам», і на пологи, і на пелюшки та памперсами, - запевняв сам себе майор Рикун. Все одно ті труби нікому не були потрібні!»
 
За два тижні, 29 жовтня ввечері схвильований майор Рикун відвіз дружину Настю у пологовий будинок, і залишився вдома чекати на первістка, якого вони вже вирішили назвати Микитою. Зранку йому зателефонувала молода матуся Настя, сказала, щоб він їй привіз теплі ковдри та зимовий одяг, бо  в пологовому будинку дуже холодно, бо його не можуть підключити до опалення через крадіжку теплотраси якимсь покидьком. Майор Рикун негайно примчав до пологового будинку, залишив теплі речі новонародженому та матусі, а сам негайно пішов на «розмову» до головного лікаря.
 
Після цього міським відділом внутрішніх справ було відкрито кримінальне провадження у відношення головного лікаря пологового будинку Сердечного В.І., який в ході слідства визнав, що ніколи в житті не звертався до міськвиконкому з питанням щодо належності теплотраси.
 
Вироком міського суду Сердечного В.І. було визначено винним у службовій недбалості, що могла привести до численних жертв серед новонароджених, які могли замерзнути в пологовому залі та призначено покарання – 5 років позбавлення волі з відстрочкою виконання на 3 роки.
 
За швидке розкриття злочину та покарання винної особи у крадіжці теплотраси наказом Міністра внутрішніх справ майору Рикуну Олександру Івановичу було позачергово присвоєно звання підполковника міліції, в зв’язку з чим в особовій справі було зроблено примітку «люстрації не підлягає»…
 
Шановні читачі "України Комунальної".

Звертаємо вашу увагу, що місце дії та всі дійові особи є витвором фантазії автора. Їх схожість та співпадіння з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Іван Слюсаренко-Засувкін

 

 
Коментарі (0)