Вже вісім років мешканці багатоповерхівок намертво прив'язані до тепломереж. З 2007 року, коли уряд і Мінжитлокомунгосп оголосили смертельний бій індивідуальним і автономним системам опалення, відключитися від систем централізованого опалення (ЦО) можна в основному у мріях або в теорії. На практиці і з дотриманням діючих нормативів — це завдання з категорії «один випадок на мільйон». Окрему квартиру або навіть під'їзд відключити від ЦО взагалі неможливо — це прямо заборонено Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення (Наказ Мінбуду №4 від 22 листопада 2005 року). Відключити можна тільки весь будинок, але лише за умови, що на це згодні всі власники житла, і дотримано ряд додаткових умов: відключення передбачено місцевою схемою теплопостачання; проведено загальні збори співвласників будинку; спеціальна комісія міськради дала «добро», тощо. Такі вимоги вищезазначеного Порядку та Правил надання послуг із централізованого опалення (Постанова Кабміну №630 від 21 липня 2005 року).
«Фантомні» тарифи — бувальщина
Проте зазвичай процес легального відключення закінчується не розпочавшись, адже в більшості випадків навіть отримання згоди всіх власників житла — нездійсненне завдання. Майже в кожному будинку є відсутні власники, пенсіонери, малозабезпечені сім'ї або просто ті, хто не хочуть нічого змінювати.
Як наслідок, мешканці багатоповерхівок вже вісім років перебувають в заручниках у місцевих чиновників, творців житлово-комунальних нормативів, і фінансовій кабалі тепломереж. По суті, звільнитися від плати за централізоване опалення та постачання гарячої води навіть після самовільного відключення найчастіше можна лише зі скандалом або через суд. Як правило, тепломережі нараховують плату після самовільної обрізки батарей в квартирі. Тому борги за теплопостачання можуть утворитися і приростати новими тисячами гривень навіть при голих стояках і повній відсутності теплопостачання. Причому Мінрегіон такий підхід до взаємин тепломереж і споживачів підтримує. Офіційне роз'яснення відомства свідчить, що будь-який відступ від чинних нормативів відключення слід розцінювати як самоуправство, а в цьому випадку «нарахування плати за централізоване опалення є правомірним». І це при тому, що Закон «Про теплопостачання» пропонує стягувати плату лише за фактично надані послуги!
Зрозуміло, що в масштабі багатомільйонного населення діє закон великих чисел. Окремим щасливчикам вдається і від мереж відключитися, і від плати за відсутнє тепло відхреститися. Нюансів багато. Однак, в цілому, ситуація малорадісна. Послуга, від якої не можна відмовитися, — задоволення сумнівне.
Нотації в законі
Правда, є в чинному законодавстві один пробіл, приємний для квартировласників, яким послуги з централізованого теплопостачання не по душі або не по кишені. Самовільно відключатися від тепломереж законодавство забороняє, проте ніяких серйозних санкцій за це немає. У Кодексі України про адміністративні правопорушення є лише загальна стаття 150, якою встановлена відповідальність за порушення правил користування житловими будинками і житловими приміщеннями. Безпосередньо теплопостачання ця стаття не стосується, але навіть якщо застосовувати її до «самовільників», покарання все одно залишається символічним — штраф до 51 грн або взагалі попередження. Ось цей пробіл Мінрегіон і вирішив усунути.
Від слів — до штрафів
Кілька тижнів тому відомство розмістило на своєму сайті проект закону, який вносить поправки «щодо вдосконалення відносин у сфері теплопостачання, надання послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води». Проект коригує кілька законів, але ключова зміна — радикальне посилення відповідальності, встановленої статтею 150 КУпАП. Мінрегіон запропонував вилучити із статті 150 покарання у вигляді попередження і застосовувати до всіх порушників лише однин важіль впливу — штрафи від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 340 до 1360 грн (для порівняння: зараз діють штрафи від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів). Ще більші штрафи проект встановлює для юридичних осіб — до 1700 грн.
Але головне — стаття 150 КУпАП доповнюється застереженням про те, що дія її поширюється «на порушення вимог щодо відключення споживачів від внутрішньобудинкових систем централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води».
Необхідність внесення «штрафної» поправки Мінрегіон обґрунтував тим, що «сьогодні відсутня чітка відповідальність споживачів за самовільне від'єднання/відключення від теплових мереж/внутрішньобудинкових систем централізованого опалення» і існують інші недоліки, які «вимагають невідкладного усунення».
Раціональне зерно в цих доводах є. Більш того, самовільні відключення від тепломереж — справді серйозна проблема, так як вони порушують тепловий баланс багатоквартирних будинків, підключених до систем ЦО. Чому Мінрегіон наполягає на якнайшвидшому введенні серйозних штрафів, теж зрозуміло. Різке підвищення тарифів багатьох споживачів змусить замислитися про доцільність централізованого опалення. Як наслідок, збільшиться кількість «самовільників».
За великим рахунком, навіть з високими штрафами, запропонованими Мінрегіоном, можна змиритися. Позбавлення від сезонних чотиризначних рахунків на тепло або постійно холодних батарей дорогого коштує. Так що споживачів, які вирішили «розлучитися» з тепломережами, штрафи навряд чи зупинять.
Головна проблема проекту, розробленого Мінрегіонбудом, зовсім не штрафи, а у тому, що відомство зіграло «в одні ворота» — проти споживачів. Фактично проект відстоює інтереси монополістів і лише посилює диспаритет у відносинах між тепломережами і власниками квартир.
В пам'ять про Нацкомпослуг
Взагалі, введення штрафів за самовільне відключення від централізованого опалення — не нова думка у законотворчості. Ця ідея втілювалася в конкретних законопроектах вже тричі. «Першовідкривачем» була Нацкомпослуг. В кінці 2012 року вона презентувала проект, який передбачав цілих три видів «теплових» штрафів за самовільне використання теплової енергії, за самовільне відключення від тепломереж і за недопуск працівників тепломережі в квартири. Причому у встановленні санкцій Нацкомісія не була дріб'язковою. За самовільне відключення вона запропонувала карати штрафами до 2550 грн (для підприємств — до 3400 грн), за недопуск працівників тепломереж — до 850 грн. У 2013 році уряд Азарова подав до парламенту доопрацьований проект, — №3142. Розміри штрафів для «самовільників» в ньому були зменшені до 1360 грн, але проект все одно викликав суспільний резонанс. Експерти виявили в ньому масу недоліків, і, в кінцевому результаті, в лютому 2014 року він був відкликаний. Однак ідея не померла. У березні 2014 року Нацкомпослуг запустила процес по-новому: оприлюднила проект мало чим відрізняється від «азаровського» для публічного обговорення.
Теперішній проект Мінрегіону — дещо модифікований і скорочений варіант проекту Кабміну Азарова/Нацкомпослуг. У ньому залишився тільки один вид штрафів. Вилучено також поправки в Закон «Про житлово-комунальні послуги» (раніше розробники пропонували доповнити закон новою статтею, яка регламентує відключення від тепломереж). Але суть проекту не змінилася. Крім введення штрафів проект розширює повноваження місцевої влади за твердженням схем теплопостачання, вводить поняття регламентованої території теплопостачання, в межах якої може діяти тільки одна система теплопостачання (централізоване або автономна/індивідуальна), дає визначення схемою теплопостачання і системі індивідуального теплопостачання. Як наслідок, всі недоліки «азаровського» проекту «у спадок» перейшли в проект Мінрегіону.
«Кріпацтво» forever?
Ще під час розгляду у Верховній Раді проекту №3142 експерти відзначили, що регламентація теплопостачання окремих територій за принципом «або-або» позбавляє власників квартир свободи вибору роблячи їх фактично підневільними на територіях централізованого теплопостачання. І що найсумніше — ставить хрест на впровадженні перспективних моделей теплопостачання. На думку експертів, реорганізація нині діючої системи взаємовідносин з тепломережами повинна бути спрямована на забезпечення вільного вибору споживачами джерел теплопостачання без заподіяння шкоди системам централізованого забезпечення. Простіше кажучи, акценти в регулюванні повинні бути зміщені не на заборону відключення від тепломереж, а на модернізацію систем централізованого теплопостачання, щоб від них можна було легко і просто відключитися, а споживач міг відмовитися від послуг — за власним бажанням і в будь-який момент.
Тільки таким чином можна відійти від «кріпацтва», яке сьогодні існує у взаєминах тепломереж і споживачів. Адже власники квартир часто стають неплатниками за тепло мимоволі: внаслідок втрати роботи, зміни місця проживання, малозабезпеченості. У цій ситуації неможливість відключення від тепломереж призводить до того, що споживач за своїми зобов'язаннями може розплатитися лише особистим майном. Що це, як не дискримінація?
Другий ключовий недолік проекту Мінрегіону — посилення диспаритету у взаємовідносинах споживачів і тепломереж. Паритет у відносинах постачальників і споживачів тепла і сьогодні, як відомо, дотримується переважно на словах, хоча прямо декларується законодавством. Власники квартир навіть свої законні права на отримання теплопостачання належної якості відстояти можуть не завжди, не кажучи вже про притягнення до відповідальності недобросовісних постачальників.
На думку експертів, для дотримання принципу взаємної відповідальності, якщо вже встановлювати штрафи для «самовільників», потрібно посилити відповідальність тепломереж. Однак у проекті Мінрегіону про це ні слова. Ось і виходить, що роки йдуть, влада змінюється, а тренд залишається тим самим: у всьому винен і за все платить споживач.
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
