Нещодавно на одному з галузевих семінарів – практикумів колеги-бухгалтери комунальних підприємств розповіли мені старий одеський анекдот: немолода торговка на Привозі голосно кричить, кличе людей і поліцію: «Злодій! Тримайте злодія! Він вкрав мої гроші!». З'являється поліцейський, питає, що трапилось. «Я стою, - розповідає жінка, - тут підходить молодий-цікавий, і раптом - руку в декольте, хапає гроші, всю мою базарну виручку, - і бігом...». «Так чого ж ви зразу не схопили його за руку?», - питає страж порядку. «Так я ж не знала, з якими він намірами...», - відповіла жертва.
Так і в житті, часто-густо, коли пересічні громадяни, які всі до одного є
споживачами житлово-комунальних послуг, та власне комунальні підприємства, що ці послуги надають, дізнаються з преси про нові законопроекти, які прямо чи опосередковано стосуються галузі ЖКГ, вони сприймають це зі щирою надією, що розвиток законодавства сприятиме покращенню взаємовідносин, підйому галузі з колін. Тому що вони, споживачі та комунальні підприємства не знають, із якими це робиться намірами. От і мовчать. А коли ті закони вже приймають, волати запізно...
Таким законопроектом «з подвійним дном» є проект №1083 «Про запровадження мораторію на примусову реалізацію майна громадян за борги з житлово-комунальних послуг», зареєстрований нардепами Андрієм Павловським та Юрієм Одарченко (фракція ВО «Батьківщина»).
У проекті пропонується запровадити мораторій на примусову реалізацію майна, що належить на праві приватної власності громадянам (за виключенням тих боржників, сукупний дохід яких разом із членами їх сімей, що проживають разом із ними, перевищує 100 мінімальних заробітних плат), під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. При цьому дозволяється примусове стягнення коштів з банківських рахунків боржника, крім рахунків, на які здійснюється виплата заробітної плати, пенсій та інших соціальних відрахувань, за умови, що залишок на таких рахунках не перевищує трьох мінімальних зарплат на день стягнення.
У пояснювальній записці до документу зазначено, що на сьогодні через недолугу політику уряду та недосконалий механізм надання субсидій, людина не зі своєї вини накопичує борги за житлово-комунальні послуги, які не має можливості сплатити. Це спричинило ситуацію, коли вже зараз десятки тисяч українців постали перед реальною перспективою втратити необхідне для їх виживання майно, а також свої квартири. Відтак, реалізація цього законопроекту, на думку його авторів дозволить врятувати громадян від тотального зубожіння та втрати власних квартир і майна, необхідно їм для нормального існування, зменшить соціальну напругу в суспільстві.
Справедливо, але утопічно
Мій особистий досвід роботи в органах державної виконавчої служби, на яку покладено обов’язок примусово виконувати рішення судів, у тому числі і про стягнення із
споживачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, дає підстави стверджувати про те, що автори законопроекту зовсім не розуміють ситуації. Від проблем взаємовідносин споживачів, комунальних підприємств та працівників органів державної виконавчої служби вони далекі так само, як планета Земля від Юпітера. Адже пенсіонери, діти війни, літні люди, на захист інтересів яких начебто спрямований законопроект №1083, найчастіше оплачують рахунки регулярно, незважаючи на свою маленьку пенсію та незадовільне соціальне забезпечення.
Дивно, але власна практика роботи з боржниками в якості державного виконавця та юрисконсульта комунального підприємства свідчить про те, що не пенсіонери, а працівники залізничного транспорту, бухгалтери, економісти та працівники управлінської ланки підприємств, установ та організацій, складають основну масу боржників комунальних підприємств, але при цьому їхній річний дохід не перевищує 100 тисяч гривень.
Підтримує цю думку і, заступник начальника ВДВС Вишгородського управління юстиції Андрій Кучер, який в інтерв’ю інтернет –ресурсу «Вишгородська варта» підкреслює, що боржниками стають, як правило, не пенсіонери, котрі і так рахують кожну копійчину, живуть на межі бідності, але сплачують комуналку регулярно, а люди, які належать до так званого «середнього класу». На запитання, чому вони не платять комуналку, завжди відповідають одне й те саме: «Немає грошей».
Отже на практиці прийняття законопроекту №1083 матиме ефект атомної бомби для комунальних підприємств, адже боржники, що мають річний дохід до 100 тисяч гривень на рік, а таких майже 80%, фактично отримають від держави індульгенцію на несплату комунальних послуг, адже з набранням чинності законопроекту
арешт на квартиру боржника накласти державному виконавцю буде заборонено. Здійснювати, стягнення із заробітної плати чи інших доходів боржника також стане не реальним, адже у середньому такі споживачі отримують заробітну плату не більше 3-4 тисячі гривень, а залишок після стягнення за законопроектом № 1083 має бути не менше трьох мінімальних зарплат на день стягнення.
Саме про такі загрозливі наслідки попереджає Головне науково-експертне управління Верховної Ради, яке у своєму висновку до цього законопроекту зазначає, що запровадження будь-яких обмежень щодо виконання боржником у виконавчому провадженні рішень суду, які набрали законну силу, в обов‘язковому порядку має супроводжуватися визначенням того, хто і за рахунок якого майна буде виконувати відповідні судові рішення. Без визначення цього фінансовий стан підприємств, які надають відповідні послуги, буде погіршуватися, що, в свою чергу, негативно позначиться на якості житлово-комунальних послуг.
Позиція органів виконавчої влади по законопроекту №1083 на диво досить одностайна: Міністерство юстиції не підтримує проект, оскільки пропонований мораторій не передбачає будь-яких часових обмежень, тобто пропонується зробити його безстроковим,
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства зазначає, що запровадження мораторію на примусову реалізацію майна має супроводжуватися визначенням джерел, за рахунок яких заборгованість за надані житлово-комунальні послуги має бути погашена.
Однак, незважаючи на таку категоричну оцінку законопроекту, за результатами розгляду Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради, прийняв рішення пропонувати парламенту прийняти законопроект за основу та доопрацювати його до розгляду у другому читанні з врахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів законодавчої ініціативи.
Рішення про розгляд проекту у сесійній залі свідчить про те, що знову бажання народних депутатів сподобатися виборцям перемогло основні засади економічної теорії.
При цьому цих «захисників народу» навряд чи цікавить питання, як складеться після цього доля інших потенційних виборців, інтереси яких істотно зачипаються цим законопроектом. Наприклад, куди буде ховати ті гори зупинених виконавчих проваджень по стягненню з населення
заборгованості по комунальним послугам державний виконавець, від якого тією ж державою вимагають хоча би 60% виконання? Або що робити з тими боржниками, які і квартири мають, і машини мають, і відпочивають за кордоном, але не заробляють офіційно більше 100 тисяч гривень на рік комунальним підприємствам? В будь-якій країні будь-яка підприємницька діяльність, навіть надання житлово-комунальних послуг, має на меті отримання прибутку. На жаль, України це не стосується...
