Рус Укр
ГоловнаПублікаціїАналітика Новий принцип встановлення тарифів приречений на поразку
Новини ЖКГ
28 Березня 2024 p.
21 Березня 2024 p.
15 Березня 2024 p.
26 Лютого 2024 p.
08 Лютого 2024 p.
31 Січня 2024 p.
29 Січня 2024 p.
18 Січня 2024 p.

Новий принцип встановлення тарифів приречений на поразку

В Україні теоретично вже декілька днів діє Закон, покликаний змінити принципи встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги. Однак, його норми прописані так, що місія їхньої реалізації на практиці може стати нездійсненною.

«У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді». Свого часу прийняття саме такої відверто популістської редакції ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» призвело до того, що суб’єкти господарювання, які надають житлово-комунальні послуги, отримали багатомільярдні збитки та не раз пройшли процедуру оголошення банкрутом та ліквідації.

Не бажаючи нести пряму політичну відповідальність за подорожчання вартості енергоносіїв та житлово-комунальних послуг, що є в принципі нормальним економічним явищем, тогочасна центральна влада перекинула тягар встановлення тарифів, а відтак і політичну відповідальність за їхній рівень, на місцеві органи самоврядування, які також не мали жодного бажання втрачати політичні бали, встановлюючи тарифи на рівні, що бодай відшкодовував прямі затрати комунальників на виробництво комунальних послуг, не кажучи вже про отримання прибутку. У кращому випадку на кінець 2014 року покриття собівартості вироблення послуг встановленими тарифами, за даними НКРЕКП, становило в середньому 64%. Результатом таких ігор в «добру владу та поганих комунальників» стало те, що загальна заборгованість різниці в тарифах перед зазначеними підприємствами внаслідок застосування не економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію станом на 1 січня 2015 року складає 2,4 млрд грн, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення 4 млрд грн.
 
Очевидно, що з такими збитками та таким безгосподарним підходом до формування тарифів на комунальні послуги, коли править балом його величність популізм, жодна світова та європейська банківська інституція не буде вкладати гроші в реконструкцію та розвиток українського ЖКГ. А без зовнішніх запозичень Світового банку, Європейського банку реконструкцій та розвитку та кредитів на модернізацію ЖКГ Україна навряд зможе обійтися: за оцінками колишнього міністра ЖКГ Анатолія Близнюка, на 2012 рік вартість модернізації об’єктів ЖКГ сумарно становила не багато, не мало - 700 млрд грн. 
 
 
Розуміючи це, профільним Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства було підготовлено законопроект №2029а, який 16 липня в цілому було схвалено Верховною Радою, а 25 липня – набув чинності у вигляді Закону під номером 626-VIII.
 
Цим документом запропоновано внести зміни у ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і визначити, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво не допускається. Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.
 
Окрім цього, п. 2 Прикінцевих положень Закону №626-VIII Кабінету Міністрів доручено до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року.
 
Ось в такий дивний спосіб Мінрегіон разом з нардепами втілили в життя, як їм здається, мету прийняття та розроблення законопроекту №2029а, яка згідно з пояснювальною запискою, полягає у забезпеченні єдиний підхід щодо встановлення економічно обґрунтованих тарифів у вказаних сферах дозволить забезпечити раціональне планування державного та місцевих бюджетів, створить необхідні умови для забезпечення ефективного функціонування підприємств сфери теплопостачання та сфери житлово-комунального господарства, підвищенню рівня якості послуг, створенню умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання, водопостачання, своєчасному та в повному обсязі виконанню боргових зобов'язань з погашення та обслуговування позики, зокрема тих, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями.
 
Чому спосіб дивний? Тому що законопроект №2029а розроблявся, конструювався та приймався таким чином, щоб його ніколи не можна було реалізувати на практиці. Посудіть самі.
 
 
Ну добре, наявність у тексті закону формального закріплення не допущення встановлення тарифів цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво можливо дійсно сприятиме своєчасному та в повному обсязі виконанню боргових зобов'язань із погашення та обслуговування позики, зокрема тих, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями та сприятиме виконанню заходів, визначених ключовою подією 8 програми (Матриці) стратегічних та інституційних реформ у рамках проекту «Друга програмна позика на політику розвитку», оскільки буде схвалено міжнародними кредиторами як виконання умов надання позик. 
 
Але ж норма про те, що порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів, не витримує тесту на реальність та можливість її втілити в життя. Якщо відшкодування таких втрат здійснюється за рахунок складових тарифу, до ці складові все одно наповнюються коштами споживачів, які сплачують за надані комунальні послуги. А якщо НКРЕКП визнає, що суб’єкт господарювання-ліцензіат подав економічно необґрунтований розрахунок витрат, завищив їх? Тоді що, доведеться перерахунки споживачам здійснювати за весь період, поки НКРЕКП не встановить економічно обґрунтовані тарифи? 
 
Норма Прикінцевих положень щодо вжиття Кабінетом Міністрів заходів щодо повного відшкодування заборгованості державного бюджету з різниці в тарифах до 1 липня 2017 року, в тому числі тієї заборгованості, що виникла до 1 січня 2016 року, виглядає як солодка цукерка від влади, яка останні десять років забороняла встановлювати економічно обґрунтовані тарифи на комунальні послуги, а тому завинила перед комунальниками. Насправді ж, цукерка виявилася без начинки, тому що вжиття законодавцем словосполучення «вжити заходів» замість дієслова «зобов’язати» само по собі вже створює передумови для невиконання Кабінетом Міністрів доручення по погашенню заборгованості з різниці в тарифах, адже останньому нічого не вартує постійно звітуватися про «вжиття заходів» шляхом проведення засідань, нарад, робочих груп, листів, протокольних доручень. Врешті-решт, українські чиновники постійно тільки тим і займаються, що звітуються про «вжиття заходів». Тільки від цього чомусь нічого не змінюється.
 
Андрій Осадчий 
 
Коментарі (0)