Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиКомунальні пригоди в ніч перед Різдвом
Новини ЖКГ
28 Березня 2024 p.
21 Березня 2024 p.
15 Березня 2024 p.
26 Лютого 2024 p.
08 Лютого 2024 p.
31 Січня 2024 p.
29 Січня 2024 p.
18 Січня 2024 p.

Комунальні пригоди в ніч перед Різдвом

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя. Однак, як відомо, у кожній вигадці - лише доля вигадки. Сьогодні пропонуємо байку про те, які трапляються комунальні пригоди в ніч перед Різдвом.

Останній день перед Різдвом прийшов. Зимова, ясна ніч настала. Глянули зірки. Місяць величаво піднявся на піднебесся посвітити добрим людям і всьому світу, щоб всім було весело колядувати і славити Христа. Мороз був сильніший, ніж з ранку, проте так було тихо, що рипіння снігу під чоботом чулося за кілометр. Ще жоден натовп парубків не показувався під вікнами хатин, лише один місяць заглядав в них потайки, ніби викликаючи дівчат, що причепурюються, вибігти швидше на скрипучий сніг.

Раптом на Місяці з’явилася чорна плямочка, яка поступово збільшувалася та розтягувалася, перетворюючись на силует. Спереді того силуету можна було розпізнати  вузенький, такий, що безупинно крутиться та нюхає все, що не попадалося, писок, який закінчувався, як і у наших свиней, кругленьким п'ятачком, ноги були такі тонкі, немов би сірники, які заздалегідь на зиму закупили українці, передчуваючи віялові відключення електроенергії. Та проте ззаду він був схожий на якогось офіціанта зі столичного «Метрополя» у фраку,  тому що у нього висів хвіст, такий гострий і довгий, як фалда фраку офіціанта,  лише то хіба по козлиній бороді під мордою, по невеликих ріжках, що стирчали на голові, і що весь був не біліший за слюсаря служби водовідведення, можна було здогадатися, що то не офіціант і не слюсар, а просто справжнісінький Чорт.

В  останній вечір Різдвяного посту Чорт замислив неймовірну капость – щоб не засяяла на небі перша зірка, яка символізує народження Христа, він заздалегідь вкрав на небі всі зірки, набравши їх цілий мішок. Але цього Чорту виявилося мало, в нього розігрався азарт, його хвіст, немов пропелер гелікоптера, крутився на різні боки, в той час, як у голові Чорта визрівав підступний план. Відчуваючи приплив адреналіну, Чорт крався потихеньку до Місяця, і вже протягнув було руку, схопити його, але раптом відсмикував її назад, як би обпікшись, посмоктав пальці, забовтав ногою і забіг з іншого боку, і знову відскочив і відсмикнув  руку. Проте ж, не дивлячись на всі невдачі, хитрий Чорт не залишив своїх проказ. Підбігши, раптом схопив він обома руками того Місяця, кривляючись і дуючи перекидав його з однієї руки в іншу, поклав його в мішок, і побіг далі, до місцевої електричної розподільчої мережі. Хитрий план Чорта був у тому, щоб на Різдво залишити людей у суцільній темряві. Миттєво знайшовши рубильник, він своїми, трохи обпеченими об Місяць, тоненькими пальцями потягнув його до низу. Миттєво навкруги настала суцільна темрява. На останок хуліганський внутрішній голос Чорта підказав йому зробити «контрольний постріл в людську цивілізацію» та закрити засувку в котельній, що подавала гарячу воду. Вельми задоволений своїми різдвяними витівками Чорт з мішком зірок та Місяцем втік у свою барлогу спостерігати за реакцією людей.

Тим часом у місцевому шинку за одним столом опинилися в темряві чотири куми: Президент, Спікер, Прем’єр-міністр та  Мінрегіон, які за чаркою елітної горілки від корчмаря Янкеля обговорювали як і до кого вони цього вечора підуть колядувати.

- Знову Міненерговугілля грається зі світлом! Дістали вже! Через ці віялові відключення вдома з доньками не встигли генеральне прибирання завершити! І тут усе Різдво – коту під хвіст, знову з ліхтариками та свічками! Пане Президенте, куме, він же обіцяв, що на свята в нас буде і світло, і тепло в оселях! Що, знову в нього вугілля закінчилось?- розгнівано випалив Прем’єр-міністр.

- Ні, куме, цього разу це не він відключив електроенергію, я до нього тільки-но телефонував – Міненерговугілля сам сидить із дружиною за святковим столом із свічкою – чекає колядників, - відповів Президент.

-То може до нього першого і підемо колядувати? В нього вже й стіл накритий, чекати довго не доведеться?- запропонував Спікер.

- А й що, хлопці, правда, давайте з нього  почнемо, разом і вияснимо, чого світла немає навкруги! Гайда до Міненерговугілля! – весело вигукнув Президент.

Ні в кого з поважних чоловіків не знайшлося заперечень проти такої пропозиції Президента, тим більше, що перспектива сидіти в шинку в темряві нікого не влаштовувала. Але сталася халепа – встаючи із-за столу, Прем’єр-міністр невдало потягнувся за своїм кожухом і потягнув разом з ним всю скатертину, на якій були й солоні огірочки, й мариновані помідорчики, й шинка разом із горілкою…

- Що ви за незграба, куме, як так можна не дивитися, куди простягаєте руки? Це ж Вам  не бюджет наосліп писати та приймати! – невдоволено виговорював Президент. На й до якого Міненерговугілля ми зараз підемо – всі в огірках та в соусі!

- А що, прикольно, чотири огірки-парубки під соусом, мені навіть подобається! – спробував розрядити ситуацію Мінрегіон. По обличчях інших компаньйонів – колядників він зрозумів, що його жарт був не доречний.

- Оксано!- гукнув адміністратора шинка Спікер. Будь-ласка проведи нас на кухню – нам потрібно трошечки «припудрити носика» та почиститися від плям на одязі!

- Я б залюбки хлопці Вас провела та, навіть, сама би Вас почистила, але разом зі світлом зникла чомусь і гаряча вода, а холодною водою в такий мороз я Вам митися не дозволю, ще захворієте, а мені потім очима блимати перед жінками Вашими.

- Оце халепа! З усіх боків оточили – ні тобі світла, ні гарячої води! Куме Мінрегіон, де гарячу воду подів? – запитав Спікер.

- Для мене це є теж новина, мені такого нічого не докладали про плани відключення, чи там аварійні ситуації, - розгубився Мінрегіон.

- Куме Прем’єр-міністр, що в тебе за уряд такий? Немає світла, зникла гаряча вода – і ніхто нічого не знає? Ще покладіть завтра на стіл мені звіт, про те, що причинами таких негараздів є злі наміри темних сил! Менше з тим, Святвечір наближається, йти колядувати потрібно – ми ж всім пообіцяли, що зайдемо. Хто у нас найближче від шинка живе?

- Солошенчиха! (всі хором)

- Правильно, Солошенко! Тому пропоную піти до неї заколядувати, а заодно там і вимитися, почиститися, - привести себе у порядок! В неї точно є і світло, і вода гаряча, і газ!

Про Солошенчиху ходили легенди, що вона є відьмачкою, адже незважаючи на енергетичну кризу в країні в неї вдома завжди були і газ, і гаряча вода, і світло цілодобово. Але темні сили тут не при чому – в неї просто у дворі стояла своя міні-електростанція, потужності якої вистачала і на освітлення, і на опалення. Також неподалік від її маєтку, за часів, коли вона ще гордо носила звання «газової принцеси», була пробурена невеличка газова свердловина  – так що проблем з комуналкою в Солошенчихи ніколи не було. До її чести потрібно сказати, що вона вміла обходитися із всіма президентами та урядовцями так, що кланялася вона кожному, а всі думають, що кланяється вона йому одному.

Діставшись до двору Солошенчихи та відчинивши калитку, кумівська компанія одразу зайнялася колядувати

«Колядин, колядин,

Я у батька один,

Відчиняйте ворота,

Дайте тітко п’ятака…» - завів колядку Президент.

На двір вийшла Солошенчиха, вбрана у дорогенький кожушок, але без своєї звичної коси, і, зробивши вигляд, що дуже рада бачити поважних гостей, запросила їх до оселі, де вже був накритий стіл з усілякою смакотою: варениками, салом, пампушками, горілкою.

- А що, заночуємо тут, хлопці? Нащо нам по морозу, та ще й в темряві десь віятися, як тут і тепло, і ситно, і світло? – гукнув до інших Прем’єр-міністр. Розмістиш нас у себе, пані Солошенко? А ми тобі гарно заколядуємо, щоб в тебе весь рік був з роси й води.

- Та я в принципі не проти, злукавила Солошенчиха, тільки от другий поверх зайняли молодята – донька моя із зятем вже повернулися з весільної подорожі – тож відпочивають, може зроблять мене у різдвяну ніч бабусею»…

- Нічого, ми помістимося, у гіршому випадку біля каміну полягаємо, так хлопці? А ну колядуймо, подякуємо господарці за теплий прийом! «Ой в полі син Божий народився..» - затягнув ще одну колядку Спікер.

Так кумівська компанія і залишилася у Солошенчихи на всю Різдвяну ніч, покинувши її оселю лише о п’ятій ранку на світанку. Злі язики потім подейкували, що  Президент, Спікер, Прем’єр-міністр та Мінрегіон ходили всі разом до Солошенчихи, щоб домовитися про прямі поставки природного газу з її власної свердловини для відновлення регулярного гарячого водопостачання, бо як сказав один міський голова «Щоб отримати гарячу воду – її потрібно підігріти, а для цього потрібний газ»…

 

Шановні читачі "України Комунальної".

Звертаємо вашу увагу, що місце дії та всі дійові особи є витвором фантазії автора. Їх схожість та співпадіння з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.

 
Коментарі (0)