Як із ЖКГ хабарництво викорінювали

«Щось сьогодні піде не так», - подумала Катерина, збираючи з підлоги на кухні уламки розбитої чашки з китайського фарфору. «Спочатку жахливий сон уночі, тепер моя улюблена чашка – подарунок батька… явно не до добра..» - продовжувала накручувати вона себе. «З іншого боку - чого я хвилююся? Вся країна так живе - крадуть мільярдами та вагонами, нікому нічого не буває, то чому я не можу скористатися своїми можливостями, які дає мені робота, тим більше у нашому Водоканалі всі так працюють», - заспокоювала себе. «То все моя уява, все буде добре, як-не-як вже 10 років працюю на Водоканалі, ще ніхто не «спалив» - накапавши «Корвалолу», зайнялася аутотренінгом Катерина, - Тим більше наша «Цариця» - начальник  абонентського відділу -  запевнила, що все буде гаразд, люди вони надійні, можна з ними працювати, тож геть  думи сумні – треба працювати!». 

 

 

«Тобто Ви стверджуєте, шановний громадянин Заєць, що Ви працюєте у ПП «ЖУК» та обслуговуєте будинки в мікрорайоні №1 та №2 нашого міста», - полковник звертався до невеличкого на зріст русявого молодика в дублянці. «Також Ви стверджуєте, що Вами місяць тому було виявлено факт зникнення одного з лічильників  в під’їзді будинку  по вулиці Хмельницького,  про  що Ви повідомили контролера Водоканалу Катерину Коваленко, яка наступного  дня запропонувала списати  зниклий лічильник як непрацюючий та встановити   новий  і  це  буде коштувати 2 тисячі гривень,  а  також вимагала  для  себе  200  гривень за кожен лічильник та пломбу, а всього таких лічильників 10?», - продовжував читати заяву Зайця полковник. «Все вірно, товаришу полковнику, всього вимагає з мене 4000 гривень. А де я їх візьму, у мене в «ЖУК» зарплата всього півтори тисячі, ще й діти», - ствердно закивав головою Заєць. «Ти мені на жалість не дави. Мабуть, ти той лічильник і «стирив». А? Зізнавайся» - підвищив голос полковник. «Та що Ви, я ніколи нічого ніде не крав»,- знітився Заєць. «Добре, закінчуй байки співати та клястися у невинності, не піонер же. Ось тобі, візьми», - полковник дістав з сейфу пачку купюр по 100 гривень. «Дивись акуратно, вони мічені – передаси їй, як вона візьме їх – пальці в неї будуть всі в цій речовині, відбитки просвітимо ультрафіолетом  - і все, можна співати «Владімірський централ, вєтєр сєвєрний» - приказав полковник. «Я все зроблю так, як домовились», - запевнив полковника Заєць.

 

 

«Оголошується вирок. Іменем України.  Суд, розглянувши матеріали справи, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину,  особу обвинуваченої, той факт, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнання  нею своєї вини та щире каяття,  позитивну характеристику,  засудив Катерину Коваленко до штрафу на користь держави в сумі 2200 гривень».

 

 

«Враховуючи вирок суду, я повинен Вас звільнити за статтею, Катерино, Ви визнали свою провину, зганьбили наш колектив, мене особисто. Я не можу Вас залишити», - залізним тоном промовив директор Водоканалу. «І що я повинна зробити, Костянтине Дмитровичу, впасти Вам в ноги, просити та благати Вас залишити мене на роботі, казати, що в мене старенька мати – інвалід, якій 84 роки, і якій кожного дня потрібен інсулін, який так дорого коштує? Що я зробила помилку, оступилася та більше такого не повториться? Ви самі, Костянтине Дмитровичу, за десять років побудували таку систему у нас в абонентському відділі, що не брати грошей зі споживачів не можна, всім казали, що нам за це нічого не буде, бо «Цариця» нас всіх прикриває. Я ні її не здала, ні Вас на допитах у слідчого та в суді, хоча так кортіло розповісти про те, який гнидник Ви тут розвели за всі роки. Ви кажете, я зганьбила Водоканал... А майстер Білченко, який їздить на «Порше Кайен» не зганьбив Водоканал»? А начальник служби водопостачання Пишний не зганьбив Водоканал, коли побудував собі чотириповерховий будиночок? Прощавайте, Костянтине Дмитровичу, каятися я не буду, бо мені ні в чому каятися. Бажаю Вам одного разу також побачити на своїх долонях синю фарбу з помічених купюр…»

 

 

Комунальний Байкар