Рус Укр
Новини ЖКГ
21 Вересня 2017 p.
13 Вересня 2017 p.
08 Вересня 2017 p.
31 Серпня 2017 p.
28 Серпня 2017 p.
21 Липня 2017 p.
20 Липня 2017 p.
10 Липня 2017 p.
07 Липня 2017 p.
26 Червня 2017 p.

24СМИ:


Як зі столиці пішли двірники

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунального господарства. Але, як відомо, в кожній вигадці - лише частка вигадки. Пропонуємо байку про те, як у столиці однієї країни вирішили відмовитися від двірників в ім’я реформування ЖЕКів.

У передвиборчому штабі Столичного Мера всі тішилися та вітали один одного з перемогою – за попередніми даними з виборчих дільниць Столичний Мер переміг свого конкурента Борислава Рішучого майже з подвійним гандикапом. На святковій підсумковій нараді усім штабом дружньо вирішили, що другий тур виборів у Столиці можна було б не проводити, бо все і так було зрозуміло. Натомість, зекономили б велику кількість коштів, якби вибори знову не проходили. 

 
Трохи втомлений, але щасливий новобраний на другий термін Столичний Мер, з радістю роздавав велику кількість коментарів усім бажаючим, демонструючи дива ораторського мистецтва та зв’язного мовлення.
 
«Перші кроки? Звісно це комунальне господарство та тарифи. Я впевнений у тому, що на сьогодні послуги, які надають ЖЕКи, застарілі. Ця система не працює чи працює неефективно. Велика частина керівників комунальних підприємств вже написали заяви про складання повноважень. Найближчим часом я зможу призначити людей, які в першу чергу професійні, які беруть на себе відповідальність з конкретного напрямку», - бадьоро та впевнено почав він відповідати на питання журналістів, але все ж таки не стримався і не зрадив собі… «Наша задача – призначити кризових менеджерів, які зможуть зробити підприємства прибутковими і виправдати очікування киян. Будемо шукати людей, які зможуть поламати корупційні схеми, направити до бюджету кошти і надати громадянам якісні послуги», - сказав він, і не зрозумів, що щойно народився новий саркастичний мем про Столичного Мера, який шукає на роботу кризових менеджерів, замість антикризових...
 
На диво, обіцяних Столичним Мером змін у комунальному житті Столиці довго чекати не довелося. За лічені тижні були ліквідовані ЖЕКи та скорочено їхній персонал, звільнилися навіть двірники, які як не доводили чиновникам з мерії, що прибирання прибудинкових територій та боротьба з ожеледицею завжди актуальні, нічого в них не вийшло – однозначно їм було вказано, що вони надають «застарілі послуги» і мають піти. І вони пішли…
 
…Ще вчора погода не передбачала нічого особливого, була звичайна для кінця листопада температура +3 та дув ледве відчутний південно-західний вітерець. Близько 5-ї ранку почався дощ, посилився вітер, який змінив свій напрямок на північно-східний, а через півгодини мороз перетворив місто на суцільну ковзанку…
 
Відчинивши зранку дверцята свого під’їзду, та ледь не розтягнувшись прямо перед лавочкою, яка люб’язно була змонтована перед виборами штабом Столичного Мера, я зрозумів, що сьогодні для мене головною силою буде не авторитет шефа, який вичитуватиме мене за не виконання його вчорашніх завдань, а сила тертя та гравітація. До зупинки автобуса замість звичайних десяти хвилин я в буквальному сенсі човгав та ковзав майже двадцять п’ять – двірників скоротили, а нових не призначили. Стоячи на зупинці, спостерігаю картину: під’їздить автобус, з-за рогу прилеглого будинку вилітає жінка... ні, ДАМА в норковій шубі, сріблястих чобітках на шпильці типу «козяче копитце» і починає бігти до автобуса, водій якого вже зібрався зачиняти двері. Лише наші жінки можуть собі дозволити одночасно мати норкову шубу та їздити у громадському транспорті… Природно, що підступні крижані брили на асфальті грають свою роль і дама, послизнувшись, сідає чи не шпагат, а далі в свої права вступає інерція. Розкинувши ноги і руки, дама мчить по крижаній доріжці (сидячі на своїй п’ятій точці), за нею шлейфом мчить її норкова шубка, і через якісь секунди мадам всією своєю горизонтальною лінією - від обох половинок сідниць до чола – врізається у стовп, з якого від удару падає шматочок примерзлого снігу. Звуку «бамм», як у голлівудських комедіях, я вже не чув, його заглушив регіт інших людей на зупинці. 
 
В обідню перерву за звичкою зайшов до кондитерського магазину «Коровай», щоб взяти до чаю своїх улюблених марципанових булочок. У магазині є відкритий ганок 2 на 2 метри. І щоб не впасти на ожеледі, сьогодні всі швиденько забігають у нього, а вже потім заходять в магазин. Зазначу, що двері в магазині прозорі. Мою увагу привернуло двоє дівчат, які такі, ділові, важливі, під ручку, завітали до магазину. Забігли вони в той передбанник, схопилися за ручку дверей…. І красиво, «падаючими стовпами» горизонтально лягли рівно в цей передбанник. Голови біля виходу, ноги біля входу. І лежать… отак... під ручку ... нічого не розуміючи, чого з них регочуть. Потім до обох, мабуть, таки почало доходити, що на них дивляться (двері то прозорі). Тому дівчата так само блискавично встали і кинулися навтьоки. Картина – «Прийшли, впали, полежали, встали, пішли».
 
Повертаючись додому дорогою від тролейбусної зупинки, став свідком ще однієї пригоди. По тротуару йшов, задумавшись, хлопець. Назустріч йому - дівчина. Події починають розвиватися в той момент, коли вони майже порівнялися: дівчина ковзається і натурально їде на льоду, починаючи падати вперед, різко викидає руки з-перед себе, причому правою потрапляє хлопцю приблизно в сонячне сплетіння. Хлопець, мабуть, мав достатній досвід східних єдиноборств, бо рефлекторно виставляє блок руці дівчини (відводить убік), одночасно завдаючи контрудар в груди, але включається свідомість, яка встигає дещо послабити силу удару, якого виявляється тим не менш достатньо, щоб надати зворотне прискорення дівчині, яка починає падати на спину, ноги з-під неї вислизають і помахом правої вона потрапляє хлопцю... саме туди… Хлопець встигає зреагувати, трохи нахилившись і, хоча і отримує удар, побіжно намагається вхопити падаючу дівчину чи то за комір, чи то за шалик. Водночас дівчина намагається вхопитися за плече або шию хлопця лівою рукою але, промазавши у важкій льотній ситуації, потрапляє йому майже кулаком у праве вухо. Хлопець, отримавши удар у вухо, теж промахується повз шарф і потрапляє розчепіреною долонею дівчині в обличчя, від чого та остаточно лягає на землею. Хлопець, теж не встоявши на ногах, падає на неї зверху ну, майже в положення «жінка знизу, чоловік зверху», при цьому мало не зіткнувшись носами. Хтось комусь винен вечерю…
 
Докотившись до свого під’їзду, зустрів Олесю, молоду симпатичну дівчину, дочку нових сусідів, які оселилася у нас після початку АТО. Ми частенько з нею зустрічаємося біля під'їзду, один одного вже знаємо в обличчя, але поки ще не заговорювали. Бачу, йде моя знайома сусідка - подруга з магазину, тягне флягу питної води на 6 літрів. Ось він, мій шанс! Допоможу піднести, познайомимося... Посміхаюсь, йду до неї широким кроком, вона пригальмувала, чекає мене…. А мене як понесе… не втримую рівновагу, гравітація зраджує, і я плюхаюсь з розмаху на дупу! А у мене мобільний в задній кишені… Сплющився і роздавився вщент. Сиджу як дурень на льоду, прикро, боляче і мобільний шкода. Олеся, добре серце, вирішила мені допомогти. Зробила крок і теж посковзнулася, але не впала, втримала рівновагу, тільки флягу випустила. Вона, як з пращі, вилетіла і прийшла до мене в бубон своїми 6-ма літрами свіжої прозорої артезіанської води… Відправлений таким чином у глибокий нокдаун, я таки зрозумів – нам потрібні саме кризові менеджери, бо антикризові нічого вже з нашою країною не в змозі зробити! 
 
Шановні читачі «України Комунальної»

Звертаємо вашу увагу, що цей текст є плодом фантазії автора. Будь-яка подібність і збіг з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може служити приводом для судового позову. 
 
Комунальний Байкар

 
Коментарі (0)

загрузка...