...Сріблястий Boeing-737 рейсом №PS 0146 «Брюссель-Київ» розігнався по злітно-посадковій смузі аеропорту «Брюссель» і почав набирати швидкість, яка необхідна для зльоту. Пілоти випустили закрилки та відпустили гальма шасі. Літак почав поступово відриватися від європейської землі і швидко злетів у повітря, ніби прагнучи якнайскоріше доставити пасажирів літака на рідну українську землю в аеропорт «Бориспіль».
На 53 місці економ-класу цього рейсу розмістився незвичайний пасажир – він весь час кудись телефонував і щось записував у своєму нотатнику, періодично копіюючи записи собі у планшет. Це був Прем’єр-міністр. А записував він приблизний план реформ на наступний тиждень. «Так…з понеділка починаємо медичну реформу, - про себе думав голова Уряду, - потрібно надати доручення Сандро, щоб звіти про реформи кожного тижня надавав, що ще….у вівторок з Айварасом обговоримо, як ще можна дерегулювати економіку… так… в середу засідання Кабінету Міністрів, потрібно буде сказати Лапі, щоб для промови на засіданні поваляла якомога більше згадувань про реформи, про інтеграцію в Європейський Союз…, до речі, а яке сьогодні число? Це ж цієї суботи виповниться вже рік, як я підписав політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС… Нічого собі час летить – не встигнеш озирнутися, і потрібно буде вже звітувати перед країнами з ЄС про наші успіхи у реформах, а їх, чесно кажучи, поки що не дуже й багато, а якщо іще чесніше сказати – немає зовсім».
«Так, з одного боку вдалося вирішити питання міжнародних кредитів – МВФ у минулому році щось дав, якісь 7-8 мільярдів, цього року схвалив надання 17 мільярдів за програмою EFF, комітет Європарламенту надав макрофінансову допомогу в 1,8 млрд євро, - продовжував розмірковувати сам із собою Прем’єр. - Без цих коштів міжнародних донорів ми би не дотягнули не те, що до зими, влітку б оголосили дефолт – і тоді б точно всі перетворилися на «камікадзе»!» На цьому слові на обличчі Прем’єра з’явилася саркастична посмішка. Прем’єр завжди усміхався, коли згадували його прізвисько «камікадзе». Чесно кажучи, він і сам не знав, чому усміхається: чи то від того, що попри долю, яка має спіткати «камікадзе» його другий раз призначили Прем’єром, чи від того, що в свій час порадили йому гарного піарника, який влучно придумав називати уряд модним японським словом.
«Але ж ці гроші, в принципі, отримати доволі не складно, адже переважна більшість європейських політиків та фінансистів або наївні, як кошенята, або технічні, як канцелярські роботи. Одним достатньо пообіцяти, що щось буде зроблено. Так би мовити, засвідчить «принципову згоду». Якщо це - організація парламентського характеру, на зразок ПАРЄ, її представник з легкою душею запише в свою доповідну: «Україна з усією відповідальністю прагне до впровадження енергозберігаючих технологій в районних центрах». Хоча насправді, в тому далекому райцентрі був усього лише відкритий цех з переробки 100 кг кізяка.
Якщо в іноземного кредитора, наприклад в МВФ або ЄС, бюрократичний профіль, - справа йде жорсткіше, оскільки європейські бюрократи вибудовують складні алгоритми оцінки того, що відбувається і пріоритетів фінансування. Ось цього разу вони вимагали від нас оприлюднити всі дії в області державних закупівель, щомісяця публічно звітувати про виконання бюджету, ввести обов'язкове декларування майна і створити антикорупційний орган, також вчасно повертати експортерам ПДВ та зобов’язати «Нафтогаз» перейти на міжнародні стандарти звітності.
Ну так ми і зробили, поприймали відповідні законопроекти, вони ж не вчитуються, що там в них написано, особливо в прикінцевих та перехідних положеннях. У нашому парламенті є такі спеціалісти, які можуть виписати закон за найкращими європейськими зразками, але при цьому одночасно так виписати перехідні та прикінцеві положення, що цей закон ніколи не запрацює і ніхто ніколи не буде нести відповідальність! Як результат – і кредити від МВФ та ЄС отримали, і нібито реформи йдуть, і особливо напружуватися не треба!» - загордився такими успіхами політичної дипломатії та окозамилювання Прем’єр.
- Знайшов, чим гордитися, - несподівано заговорив до Прем’єра його Внутрішній голос. Таким окозамилюванням західних кредиторів ти фактично продовжив лінію поведінки своїх «папєрєднікав», повторивши практично всі їхні найгірші рішення, адже замість реформи ЖКГ відбулося лише підвищення тарифів, замість податкової реформи – тиск на бізнес тільки посилився, замість виведення з тіні доходів та заробітної плати – зменшення реальних доходів. Це ти що, реформами називаєш? – аж закипів від люті Внутрішній голос.
- Так, погоджусь, це не реформи – відповів Прем’єр. - Але давай подивимося правді у вічі і спитаймо тебе, мене, громадян наших, так званої «політичної еліти» - а чи готові всі ми до справді європейських реформ та сприйняття європейських цінностей? Піди спитай на вулицю у кожного громадянина, що він чекає від реформ та асоціації з ЄС? Переконаний, більшість скаже тобі – підвищення зарплат та пенсій, повернення пенсійного віку до 55 років, збереження пільг, зниження тарифів, стабільного курсу долара – десь в районі 10 гривень за «зелений». Але жоден крок, спрямований на збільшення дохідної, а не видаткової частини бюджету, навіть третиною населення підтриманий не буде – це я тобі гарантую 100%. В яку Європу ми хочемо інтегруватися, якщо тільки 10% населення підтримує введення обов’язкової податкової декларації для всіх громадян? На питання: «Скільки ти заробляєш?», ми всі за звичкою називаємо суму «чистими» на місяць. А тепер уяви, якби називали, як у ряді цивілізованих країн – «брудними» на рік. А якби довелося раз на рік відносити до податкової власними руками особисто зароблені гроші, по дорозі уявляючи у що вони могли б перетворитися – дитячий велосипед, зимове пальто, лікування для мами, відпочинок для сім’ї, нову машину, – то громадянин, який реально гроші віддав державі, розірве на клаптики ЖЕК, місцевий автодор, шкільних здирників, вовкулаків з районної лікарні і т.д. Так, дивись, і громадянське суспільство народиться. Але це буде потім, поки що визнай, не ти, не я, не суспільство до цього не готове. Я не готовий, тому, що боюся втратити політичний рейтинг перед президентськими перегонами. «Політична еліта» та промислові групи, олігархи не готові, тому що не хочеться їм втрачати надприбутки. Громадяни не готові, бо бояться брати на себе відповідальність за своє життя, бо ми всі їх привчили за 20 років до безвідповідальності, мовляв, держава все вирішить.
- Але ж люди після Майдану сподівалися розпустити паски, а твій уряд їх затягує ще дужче. Виходить, що людям відверто брехали! Оці Ваші непопулярні кроки не були відображені ні на бордах, ні в роликах, ні в друкованій агітації політичних партій, спробував заперечити Внутрішній голос Прем’єра.
- Але ж, друже Внутрішній голосе, будьмо відвертими, люди не особливо то й прагнули знати правду про майбутню шокову терапію! Ти що, пропонуєш мені вийти отак в прямий ефір до народу і спитати в нього, чи погодиться він, щоб ми для населення підняли тарифи на газ, воду, тощо, в 3-7 разів? Поміркуйте, будь-ласка, про це, а ми через день знову перепитаємо вас. Що тоді зі мною та громада зробила би, га?
- Точно перетворила би на «камікадзе», - зіронізував Внутрішній голос.
- Отож, бо, нам з тобою ще за президентське крісло потрібно поборотися та дожити до виборів, тому не можна нашому народу давати час для роздумів, так само як і західним кредиторам, розумієш? Треба буквально завтра опублікувати «соціологічне опитування» якоїсь контори, де ніби-то народ готовий під час війни платити трохи більше. А післязавтра вже на іншому ефірі розповіси щось типу «Ми зі шляху реформ і з шляху змін у країні нікуди не звернемо. Ми розуміємо, що на першому етапі вони складні, вони непрості, сприйняття людьми теж непросте, але ми знаємо про те, що це фундамент для подальшого економічного зростання країни, для стабілізації, для створення робочих місць, для підвищення зарплат і для відновлення української економіки». Така вона, друже, політика реформ та інтеграції в ЄС у нас особлива…
Шановні читачі "України Комунальної".
Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість та співпадіння з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
Комунальний Байкар
