Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк грузин українську реформу ЖКГ втілював
Новини ЖКГ
25 Вересня 2020 p.
23 Вересня 2020 p.
21 Вересня 2020 p.
17 Вересня 2020 p.
11 Вересня 2020 p.
09 Вересня 2020 p.
07 Вересня 2020 p.
04 Вересня 2020 p.

Як грузин українську реформу ЖКГ втілював

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунального господарства. Та, як відомо, в кожній вигадці - лише частка вигадки. Пропонуємо байку про те, як в Україні реформували ЖКГ.

От вона і до нашого департаменту житлово-комунального господарства докотилася... Я маю на увазі хвилю грузинізації українського державного апарату. Сьогодні на засіданні обласної державної адміністрації нам представили новопризначеного директора департаменту Вано Георгадзе, який в Грузії декілька років тому був одним із членів команди молодих успішних реформаторів. Видно так воно написано на роду в нашої рідної неньки-України, видно карма така чи пороблено злими вороженьками, що ніяк не зникнуть, як роса на сонці, але управляти своєю країною ми, українці, не вміємо та не бажаємо. І хтозна чого більше тут – відсутності уміння чи відсутності бажання. Ну не виходить у нас – і все тут. Слід відкрито та відверто визнати, що українці не здатні до ефективного державного управління, оскільки менталітет наш не дозволяє приймати швидкі, ефективні, часом не популярні рішення. Далекого 862 року наші прадавні пращури кривичі, словени та древляни, які чесно визнали, що не спроможні самі організувати свою владу, закликали інших варягів, трьох братів: Рюрика, Синеуса і Трувора, щоб її організувати. І вони її організували, і не просто організували, а побудували Київську Русь – наймогутніше державне утворення, що простягалося від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході. А тепер, у році дві тисячі п’ятнадцятому, розписавшись у власній некомпетентності, ми закликали грузинів організовувати наше життя по-новому. 

Не знаю чому, але я новому очільнику нашого департаменту відразу сподобався, ми миттєво знайшли спільну мову. Можливо тому, що мій батько Святослав Ярополкович Любченко та його батько Порфирій Михайлович Георгадзе теж, як виявилося, працювали разом – проектували різні секції одного з урядових будинків у Москві.
 
- Вах, Ростислав, мы с тобой такие горы тут свернем, вся Европа завидоват нам будет, - грузинський акцент не дозволяв йому промовляти пом’якшені м’яким знаком приголосні, але то було прикольно.
 
Після завершення кожного робочого дня ми з ним збиралися у трьох в кабінеті, з нами ще був начальник відділу кадрів Олександр Іванович, обговорювали роботу, плани, просто говорили про життя.
 
- Знаете, что было самым трудным? Мне очен тяжело далось решение об отказе от грузинского гражданства. Мой дед был грузин, отец гражданин Грузии был, есть и будет. Я решил, что не зависимо от паспорта, я же всегда остаюсь грузином, правда же, генацвале? После того, как «братский» русский народ в августе две тысячи восьмого чуть не взял Тбилиси, оставив за собой горе, смерть и кровь, я решил – делать всегда по жизни так, чтобы это не нравилось России. А что России не нравится больше всего? Правильно, изменения, реформы. Я хочу и мне интересно сделать полноценную реформу не только в Грузии, но и в Украине. Для меня, как для эксперта, это важно. Все говорят: вы в Грузии справились с вашими реформами, потому, что Грузия - маленькая страна. Я думал, если у меня получится что-то в Украине, тогда уже никто не скажет, что у нас получилось только потому, что Грузия - маленькая страна, - заварюючи в своєму привезеному з батьківщини порцеляновому заварнику чорний байховий чай ділився з нами своїми думками новий наш шеф Вано. 
 
Через декілька тижнів на робочій нараді він радісно нам всім заявив, що вивчив, як тут в департаменті йдуть справи, як працює система і підготував концепцію реформування ЖКГ області, яка за його словами сподобалася і Міністру, і голові обласної державної адміністрації. 
 
І тут він почав малювати різні схеми, графіки, показав нам свою презентацію проекту реформи ЖКГ в області, стільки всього багато, що я зі своїм університетським дипломом ледь розумів, що нас очікує. Єдине, що я зрозумів, то це те, що без виховання відповідального власника та скасування пільг на оплату житлово-комунальних послуг українське ЖКГ ніколи не вийде з кризи. А ще контроль за використанням коштів комунальними підприємствами. «Обязательно должна быть система контроля. И еще - публичность информации. Чем больше публичной информации, тем больше общество контролирует систему. Лучше общества нет никакого контролера», - підсумував свій запальний виступ наш новий директор – реформатор.
 
Ще наш Вано ніяк не міг зрозуміти, чому третина звернень громадян, які надходять у департамент, присвячені питанню повірки лічильників води. «Ну вот если это твой счетчик воды, ты его купил за свои денги, он – твоя собственност, то почему водоканал или теплосет должны его тебе поверят за свои денги, которые ест денги потребителя? Ну вот у тебя же есть телевизор, да, ты же не идешь в облэнерго и не просишь «Отремонтируйте мне его, у меня там плата сгорела», ты же за свои денги вызываешь мастера и он там что-то паяет и чинит тебе телевизор! Что за привичка ждат что-то кто-то сделает за тебя и не за твой счет?», - обурювався він, читаючи чергову скаргу на комунальників від споживачів.
 
Такий занадто реформаторський настрій Вано Георгадзе дратував мешканців високих владних кабінетів обласної державної адміністрації, які, відверто кажучи, прийшли для того, щоб призначити «своїх» людей на керівні посади та контролювати процес розподілу суспільного багатства. Справжні реформи їх цікавили в останню чергу. Відтак вже через два місяці після призначення Вано Георгадзе було оголошено про реорганізацію нашого департаменту у формі ліквідації. На моїй пам’яті це була вже четверта реорганізація, тож втратити посаду я не боявся, але почав здогадуватись про справжні наміри високопосадовців. 
 
Георгадзе був обурений, коли дізнався, що департамент ліквідують. «Зачем меня тогда било приглашат? Зачем я отказался от грузинского гражданства?» - волав він на весь службовий кабінет, розмовляючи по телефону з головою облдержадміністрації. 
 
На тому кінці проводу його намагалися, запевняли, що створять окремий департамент реформи ЖКГ при облдержадміністрації. Цей департамент займеться реформами і Георгадзе буде керувати. Грузинському реформатору намагалися пояснити, що реорганізація потрібна, щоб легко позбутися корумпованих співробітників. Вано Георгадзе не знав те, що знали ми - за українським законодавством складно звільнити людей, незважаючи на те, що є інформація, що вони в чомусь замішані. Тому ліквідація або реорганізація служби чи департаменту – перевірений спосіб позбутися не «своїх» людей в апараті. 
 
Невдовзі таки було створено новий департамент реформування ЖКГ облдержадміністрації, Вано Георгадзе призначили директором, я також був переведений у цей новий департамент. Весь час мій уже двічі шеф Вано просив дати йому мені структуру цього департаменту - які повноваження у нього, функції, зобов'язання. «Если я директор департамента, мне нужно было знать, могу ли я повлиять на директора коммунального предприятия, на специалистов департамента. Если начальник департамента не влияет на своих сотрудников, тогда реформы делать невозможно», - постійно кожного дня повторював це грузинській реформатор начальнику загального відділу облдержадміністрації Василині Яківні Клюс, яка займала цю посаду вже 26 років, та бачила не один десяток таких «реформаторів».
 
Після цієї реорганізації вийшло так, що штату у нас в новому департаменті було лише три особи – Вано, я, Ростислав Любченко, його перший заступник, та нова референт-діловод Ліза (за чутками – утриманка самого голови облдержадміністрації), яку просто переводом перевели до нас з окружного адміністративного суду. 
 
- О каких реформах можно говорить, если я даже сам себе секретаря не смогу назначить самостоятельно? Не говоря уже о подчиненных, которых я не могу снять с работы, не могу с помощью конкурса назначить новых людей. В Грузии везде, где бы я не работал, в назначениях сотрудников никто не мог участвовать. Даже министр не мог повлиять на меня. В Грузии нам говорили: вот вам полномочия, работайте, делайте эксперименты, не бойтесь, да ошибки будут, но самое главное старайтесь провести реформу. Грузия сделала прыжок как раз из-за этого принципа. В Украине все делают на оборот, - здається Вано почав прозрівати, що реформи у нас тільки імітуються.
 
А вже через тиждень від нас голова облдержадміністрації почав вимагати звіт по впровадженню реформи ЖКГ, який було заслухано на розширеній колегії за участю прокурора області та представників громадськості. Представлена Вано Георгадзе концепція виховання відповідального власника не задовольнила обласних чиновників, вони почали вимагати надати їм у відсотковому відношення показники покращання діяльності, проведення реформи та створення ОСББ у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
 
Голова облдержадміністрації сказав нам: «З сьогоднішнього дня Ви відповідальні за все. Якщо до наступного тижня показники не покращаться – шукайте нову роботу. Поки що вам обидвом оголошую догани».
 
На наступний день ми з Лізою знайшли в пустому кабінеті записку від Вано Георгадзе. 
 
«Друзья, коллеги, генацвале! Я окончательно прощаюсь с работой здесь в департаменте! Я пытался сделать в Украине то, что у меня получилось в Грузии. Но, когда не дают полномочий, а просто дают обязательства, это похоже на то, что ищут козла отпущения. А я не хочу позорить мой род, моего отца и быть козлом отпущения. Я увидел, что меня стараются привлечь для того, чтобы закрасить свой фасад, а не чтобы что-то делать на самом деле. Облицовочной плиткой быть не хочу! Прощайте!». 
 
Шановні читачі «України Комунальної».

Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість та співпадіння з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Комунальний Байкар
 
Карикатура Віктора Богданова
 
Коментарі (0)