Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк чиновники з ожеледицею боролись
Новини ЖКГ
28 Березня 2024 p.
21 Березня 2024 p.
15 Березня 2024 p.
26 Лютого 2024 p.
08 Лютого 2024 p.
31 Січня 2024 p.
29 Січня 2024 p.
18 Січня 2024 p.

Як чиновники з ожеледицею боролись

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунальної галузі. Однак, як відомо, у кожній вигадці - лише доля вигадки. Сьогодні ми пропонуємо вам байку про те як комунальники з ожеледицею боролись.

Кабміном ще в березні цього року була прийнята постанова №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», яка завдала нищівного удару по чиновницькому прошарку населення України – в них було відібрано їхню улюблену привілею, – право на службовий автотранспорт. Уряд постановив, що легкові автомобілі, які перебувають на балансі органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, і вивільняються у зв’язку із здійсненням заходів, затверджених цією постановою, підлягають реалізації.

Але в Україні так повелося, що лише одне з п’яти доручень Президента та Кабміну виконуються вчасно, тому новина про заборону користування службовими автомобілями дійшла до приймальні міського голови славетного міста Енська Вольдемара Бабая лише у вигляді  факсу з вимогою звіту про кількість проданих автомобілів лише зараз.

Терміново Вольдемар Бабай скликав на виробничу нараду всіх своїх заступників, керівників начальників відділів, департаментів та управлінь, головного бухгалтера та начальника канцелярії, які також не гребували користуватися службовим автотранспортом.

«У мене неприємна звістка – мною виданий наказ, що від завтра, тобто з 1 грудня, всьому апарату ради та виконкому забороняється використання службового автотранспорту, якій є на балансі міської ради, всі на роботу будемо їздити на тролейбусах та ходити пішки». Із задніх рядів конференц-залу міськвиконкому почулися вигуки: «Ганьба!» та «Сєня – фашист!»

«Будь ласка, не виражайте свої негативні емоції вголос, - намагався заспокоїти присутніх міський голова Бабай, я сам не в захваті від такого рішення уряду, я вже давно на керівних посадах, і пішки на роботу не звик ходити, так що мені не легше вашого! Але, що поробиш, є рішення уряду і ми його повинні виконати, навіть проти шкряботіння на серці та остеохондроз в суглобах наших чиновницьких, які не звикли ходити пішки на роботу, - підсумував нараду Вольдемар Бабай.

Недільного вечора 30 листопада місто Енськ вкрило густими темно-синіми хмарами, накрапав дрібний осінній дощ, посилилася швидкість вітру, який змінив свій напрямок з південно-західного на північне. Складалося враження, що сама природа в такий спосіб прощається із службовим автотранспортом чиновників міської ради. Але це було тільки враження, бо у місто просто приходила її величність ЗИМА. Вночі температура знизилася до –3 градусів, тож краплинки дощу, замерзаючи  ще в повітрі, почали перетворюватися на маленькі льодяники, які утворювали на землі товстий шар ожеледиці.

До ранку 1 грудня дороги в Енську перетворилися на  справжню ковзанку, що  значною мірою ускладнило  рух транспорту і пішоходів. Усі мешканці Енську, не виключаючи цього року і працівників апарату міської ради, які зранку в понеділок поспішали на роботу, враз перетворилися з пішоходів на ковзанярів вищого олімпійського ґатунку. На дорогах автомобілі та громадський транспорт утворили величезні  корки, бо місцеві комунальники із ШЕДу знову проґавили початок зими, яка знову прийшла до Енська одразу після закінчення осені…

Через таку диверсійну діяльність  ожеледиці в місті  вперше за останні 20 років практично весь склад апарату міської ради Енська запізнився на роботу – хто потрапив на робоче місце о 8:20, хто о 9:30. Найдовше за всіх добрилася на роботу Наталія Цегляна, начальник управління капітального будівництва, яка лише близько десятої ранку гнівно влетіла на прохідну виконкому, та  кульгаючи на праву ногу, одразу пошкандибала до приймальної міського голови Бабая.

«Що це за знущання над простими людьми??!!, - почала волати пані Наталія, ще не відкривши двері кабінету міського голови. Щоб тому Сєнє до кінця життя пішки ходить по льоду! Така ожеледиця на дорогах, ходити практично неможливо, я зламала собі підбори на моїх нових зимових ботфортах, ще й мабуть гомілку підвернула! Хто це мені відшкодує, чому дороги хоча б сіллю не посипали???»

Трохи відійшовши від запальної емоційно-обурливої тиради Наталії Цегляної, енський міський голова Бабай викликав до себе начальника КП «Шляхова – експлуатаційна дільниця» Валерія Асфальтного та почав допит з  пристрастю останнього на предмет ожеледиці в місці, зламаних чобіт Наталії Цегляної та бездіяльності людства в цілому, та чиновників в Енську зокрема.

«Ти, паразит, - волав на Асфальтного мер Бабай, міг хоч би в неділю ввечері зайти в інтернет та подивитися прогноз погоди, що буде дощ, а потім ожеледь???»

«Але ж мені у п’ятницю з нашого  метеорологічного центру принесли прогноз погоди, там було сказано, що ожеледиця очікується тільки з вівторка, та й то, подекуди місцями, а те ті міста ніхто не уточнював» - дивлячись на мера винуватими очима відповів Асфальтний.

«А ти що, не знаєш, що наш метеорологічний центр бере прогнози погоди з того самого інтернету і напередодні корегують прогноз погоди? От дурень, і чого я тебе призначив ШЕДом керувати???», – не вгамовувався Бабай.

«Можливо тому, що моя мама, Людмила Асфальтна в дівоцтві носила прізвище Бабай та є Вашою рідною сестрою, дядьку мер?», – сміливо парирував Асфальтний.

«Ти мені цей, побалакай іще, - знітився міський голова. Добре, проїхали. Але ж Валера, ти міг зранку сьогодні елементарно сіллю посипати хоча би центральні вулиці, ну чого я повинен завжди тебе носом тикати  та заносити за собою хвости?» - вже по-батьківському почав виховувати небіжа бувалий дядько-мер.

«Дядьку…тобто Вольдемар Броніславович, - виправився Асфальтний, та Ви що забули, як на липневій сесії Ви зняли фінансування закупівлі солі та перерозподілили кошти на відзначення в місті 200-ліття Великого Кобзаря?» – нагадав мерові Асфальтний.

«Не забув, але ж ти тоді казав, що в тебе є запас солі, що як буде м’яка зима, то вистачить?» - з тривогою в голосі запитав мер.

«Ну так, було там у мене у мішку кілограм 20-30 солі, - почав виправдовуватися Асфальтний, але ж дядьку, у вересні коли ми Ваших двох кабанів у бабусі в селі різали, Ви мені самі завдання дали – випиши солі кілограм 20,  бо сала з двох кабанів багато буде, треба, щоб воно добре просолилось. От я і виписав…всі 20 кілограмів, що були у мішку на складі ШЕД…»

«Ідіот, це ми що тепер взагалі без солі на зиму залишилися? Ти хоч уявляєш, що з нами зробить прокурор Суровий, якщо хтось зламає ноги в ожеледицю або не дай Боже ще як серйозно покалічиться??? За що мені така кара, от же підсунули небожа безтолкового».

«Дядьку мер…тобто Вольдемар Броніславович, а може прокурор Суворий нічого нам не зробить, бо як ніяк, а він же мій хрещений батько та за сумісництвом кум Вашої рідної сестри, який до речі разом з нами усіма тих кабанів у бабусі колов, Ви ще разом тоді так напилися!» - знову вдарився у спогади Асфальтний.

«Йди звідси, щоб очі мої тебе не бачили, нас тепер врятує тільки диво, і щоб завтра купив нові ботфорти Наталії Цегляній!»…- видихнув мер Бабай.

Попивши кави, заспокоївшись, міський голова Енська викликав до себе начальника департаменту ЖКГ Олександра Тонкого, який вже не раз виручав його та підказував, як вийти навіть із самої безнадійної ситуації. Дізнавшись про відсутність солі на складі ШЕДу, Тонкий тільки розвів руками. «От паразит малий, - він же мені казав, що є та соль на зиму, я і в Мінрегіон ще у вересні відзвітувався, що ми готові то опалювального сезону та до зими на 104 відсотка. Що тепер робити? Послухай, в нашій державі якщо ти не звертався до компетентних органів з листом про свою проблему, тебе можуть посадити за недбалість, а якщо ти пред’явиш прокуророві стос паперів з перепискою хоч і з самим Богом, - ніхто тобі нічого кримінального не пришиє…будемо писати листи в облдержадміністрацію, Мінрегіон, Кабмін, я ще подумаю, куди можна ще написати…Прорвемося,  Вольдемар Броніславович, не перший же раз халепа у нас!»  

P.S.  Один  з таких листів від міського голови Енська Бабая потрапив  до «Небесної Канцелярії».  Там уважно почитали про проблему в Енську із недостачею солі на зиму, яка просто випарувалася зі складу ШЕДу, та вирішили пожаліти дуже милих та симпатичних жителів маленького Енську і перенесли початок зими на 1 січня, щоб міська влада Енська встигла провести тендер та закупити сіль. А поки 2 грудня в Енську несподівано настала відлига – температура підвищилася до 10 градусів тепла, а з-під хмар визирнуло сонечко…   

Іван Слюсаренко-Засувкін

 
Коментарі (0)