Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк чиновники з корупцією боролися
Новини ЖКГ
13 Вересня 2019 p.
11 Вересня 2019 p.
10 Липня 2019 p.
21 Червня 2019 p.
23 Травня 2019 p.
17 Травня 2019 p.
24 Квітня 2019 p.
23 Квітня 2019 p.
11 Квітня 2019 p.

Як чиновники з корупцією боролися

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунального господарства. Та, як відомо, в кожній вигадці - лише частка вигадки. Пропонуємо байку про те, як в одній країні вирішили створити Антикорупційне бюро.

 Усім давно відома біблійна легенда про те, що на перший день Бог створив небо, землю, темряву, воду і світло, і відділив світло від темряви; на другий день - створив твердь посеред води, відділив воду над твердю від води під твердю і назвав твердь небом; на третій - сушу, моря і рослини, на четвертий - світила на тверді небесній, на п'ятий - риб, плазунів і птахів, нарешті, на шостий - звірів земних, худобу, гадів земних і людину. Але не всі знають, що в ніч із шостого на сьомий день Диявол, який все життя теж мріяв створити щось схоже на себе, підступно, майже як сучасні китайці у фірми «Adidas», поцупив лекала, за якими Бог творив людину. У своїй диявольський лабораторії він таємно створив окремий вид ссавців, які ніби і ззовні схожі на людину, але нутром своїм - на плазунів, а розміром мозку – на худобу. Цей окремий вид людиноподібних істот гордо почав носити назву ЧИНОВНИКИ.

Тож раніше від того, коли Адам та Єва спокусилися райськими яблуками, людину почала оточувати, немов отой спрут, система особистих зв’язків і примусових (у кращому разі — добровільно-примусових) платежів ЧИНОВНИКАМ.
 
Не минула ця доля і маленького Андрійка Голодного, якого численні щупальця спрута чиновницької корупції взяли у свої міцні обійми майже з народження: його батьки, плануючи продовжити свій рід, шукали кращих лікарів і платили їм добрі гроші, потім виділяли на дитсадок, потім постачали школу. Андрійко зростав і наставав спустошливий час вступу в університет, влаштування на хорошу роботу. Дорогою до дорогого лікаря автомобіль гальмували працівники ДАІ. До нього, незважаючи на те, що він чесно платив податки, все одно приходили податківці й працівники ЖЕКів, які вимагали, вимагали, вимагали…
 
І він чесно хотів щось змінити, повідрубувати оті щупальця корупційному спрутові. Але, як завжди буває, юнацьке максималістське бажання впливати на ситуацію та звернути гори в реальному дорослому житті обмежилося лише реалізацією мрій «вибратися кудись нагору» й самому стати впливовим, адже порожні мрії мають тенденцію заміщуватися прагматикою — з корупцією, що пронизала всі сфери суспільства, можна жити, як із інфекцією в крові, змирившись. Наприклад, стати народним депутатом та переходити, наприклад, за добрі гроші з фракції у фракцію в парламенті. 
 
Або наприклад, щоб реалізувати відомий афоризм «Щоб побороти корупцію, треба її очолити», стати головою Антикорупційного бюро, яке було створене під тиском міжнародних фінансових донорів, які вже не хочуть, хоч їх гранти просто розікрали, як зажди це робилося в нашій країні, де корупція один із основних інстинктів після сексу. Що і зробив Андрійко Голодний, ставши у свої 35 років першим головою Антикорупційного бюро. 
 
Особливо престижною ця посада стала виглядати тоді, коли прийняли закон, який відкрив інформацію про нерухомість, землі і машини та про їх справжніх власників та зобов’язав чиновників декларувати свої доходи та видатки. Одразу ж до відомства, яке очолив Голодний, наче рікою, потекли декларації найчесніших та найбідніших чиновників у світі із пояснювальними записками щодо походження майна в податкових деклараціях, які Голодний зобов’язаний був оприлюднювати на відкритому порталі всесвітньої мережі. Деякі пояснення виявилися досить драматичними та викликали бажання навіть допомогти матеріально деяким чиновникам.
 
 
З пояснювальної записки заступника прокуратора столичної області Корінця: «Чотири земельні ділянки, будинок у передмісті столиці, люксовий позашляховик «Range Rover» дісталися нам з дружиною, яка також працює прокуратором, тяжкою працею. Ми все життя прожили в злиднях, відкладали кожну зайву копійку, не дозволяли собі навіть відпочинок. І я і дружина народилися в столиці. Мої батьки все своє життя прожили в столиці, залишили нам чесно зароблений спадок - три квартири і одну земельну ділянку, а ми вже продали все майно для того, щоб придбати будинок».
 
З пояснювальної записки прокуратора Генеральної прокуратури Шапкіна: ««Те, що я в компанії моїх товаришів по службі і 95 оголених жінок розкидали діаманти по вулицях Столиці, є частиною шкільної постановки мого сина «Скажені гроші» за однойменною п'єсою Миколи Островського».
 
З пояснювальної записки керівника служби зайнятості Ярослава Шуби: «Будинок в Конча-Заспі площею 2500 квадратних метрів, в якому мається 19 спалень, 104 санвузла, басейн 45 на 60 метрів дістався мені у спадок від батька – почесного донора, який за свої 65 років здав більше 200 літрів свої власної крові».
 
З пояснювальної податкового інспектора Голопупенка: «При перевірці мною маслосирбази її керівник подарував мені 2 тони вершкового масла, з яких я з’їв півтора кілограми (є фото), а інші 1998, 5 кг розтанули на сонці та випарувались у повітря (є відео)».
 
З пояснювальної пожежного інспектора Василенка: «Мої два літаки «БОНГ-737» - це подарунки від співробітників на мої дні 27 років та 38 день народження. Третій літак «Сессна» - то не літак, то Вам так здалося. Це одна тонна алюмінію та шість кілометрів проводів, вони просто так скомпонувалися під дією магнітного поля».
 
І ось прийшла черга заповнювати свою декларацію про доходи та витрати самого голови Антикорупційного бюро Андрійка Голодного… 
 
 
З пояснювальної записки Голодного: «Був змушений включити свою дружину Ганну та свою масажистку Ірину до складу офіційної делегації для поїздки до Великобританії, яка була оплачена за рахунок державного бюджету, оскільки не можу і дня жити без борщу, який варить дружина, та без масажу куприка, оскільки у мене сидячий малорухливий образ життя». 
 
…Отак вже 25 років народ каже чиновникам: припиніть красти, станьте чеснішими, станьте моральнішими, ми хочемо жити в чесній країні, ми хочемо, щоб нас поважали. Захід вимагає того ж, і тільки тоді готовий давати гроші. Тобто з двох сторін йде звернення до наших чиновників – з боку народу і Заходу – припиніть красти. І ось що в цей момент думає корупціонер. Йому треба якось відзвітувати перед народом, йому треба відзвітувати перед Заходом, і найголовніше – йому потрібно очолити процес боротьби з корупцією. Ось хлопці вирішили відзвітувати перед народом, перед Заходом і перед президентом, і сказати: ми вже боремося з корупцією, ми її очолили, ми будемо самі вирішувати, хто з нас корупціонер, хто – ні. Розмова про створення Антикорупційного бюро – це така жуйка, яка тягнеться двадцять років, при цьому ніхто нічого не створив.
 
Шановні читачі «України Комунальної».

Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість та співпадіння з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Комунальний Байкар
 
Коментарі (0)