Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк чиновники у вихідні працюють
Новини ЖКГ
13 Вересня 2019 p.
11 Вересня 2019 p.
10 Липня 2019 p.
21 Червня 2019 p.
23 Травня 2019 p.
17 Травня 2019 p.
24 Квітня 2019 p.
23 Квітня 2019 p.
11 Квітня 2019 p.

Як чиновники у вихідні працюють

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунальної галузі. Та, як відомо, в кожній вигадці - лише частка вигадки. Пропонуємо байку про те, як в чиновники проводять свої вихідні дні.

Субота у всіх нормальних людей є днем вихідним. У суботу люди планують встигнути зробити те, на що в них не вистачає часу протягом робочого тижня: сплять до полудня, або беруть перфоратор і о сьомій годині починають робити ремонт, викликаючи у своїх сусідів мегатони ненависті або присвячують час родині та дітям, ходять в аквапарк. 

Але це у нормальних людей. Чиновник же в нашій державі вважається людиною не нормальною, бо законодавством для чиновника встановлений ненормований робочий час, а також обов’язок у разі необхідності працювати у вихідний день. 

У роздумах про цю соціальну несправедливість я, перший заступник начальника управління ЖКГ облдержадміністрації Ростислав Любченко, зайняв своє місце у швидкісному потязі «Інтерсіті+», та вирушив до столиці на розширену колегію нашого рідного міністерства, яку чомусь призначили на одинадцяту годину ранку саме на цю суботу. Не знаю, який гездь вкусив нашого міністра, але із телефонограми, яку наша приймальня отримала вчора вже близько п’ятої вечора, вбачалося, що порядок денний обіцяє бути насиченим, адже планується обговорити і підготовку до опалювального сезону, і децентралізацію, і реформу ЖКГ, і багато чого іншого, і все це у присутності делегації Парламентській Асамблеї Ради Європи. До чого тут да наших проблем з опалювальним сезоном ПАРЄ запитаєте Ви? Що ця делегація взагалі забула в нашому багатостраждальному ЖКГ?

Щоб ви розуміли, наша країна давно є протекторатом різного роду регіональних, міждержавних і міжнародних організацій, у яких є готівка в зелених папірцях із зображеннями давно і не так давно померлих американських президентів на те, щоб утримувати нашу величезну бюджетну систему, яка здатна лише з’їдати кошти платників податків, не створюючи нічого корисного навзаєм. 

Ніде правди життя діти – наша держава давно і міцно прив'язана до так званих програмами технічної допомоги. На щастя, це не є кредитними займами. До нещастя, ми і пискнути не можемо проти обтяження себе тими чи іншими зобов'язаннями в контексті угод, за якими ми і отримуємо грошики «від дяді Сема» на реалізацію власних бюджетних програм, схвалених урядом та парламентом. Держава - і є найбільший грантоїд в нашій країні, друзі! Несподівано, правда? 

Приміром, збереженням пам'ятників і розвитком культурних територій зайнята ЮНЕСКО, захистом прав дітей і почасти тварин займається ЮНІСЕФ, інформатизація закладів культури, науки, освіти – завдання консорціуму корпорацій, серед яких, ясна річ, виділяється «Майкрософт» і частково ООН; освітою в розрізі дотримання прав меншин, складанням методичок для медпрацівників, правами територіальних громад - ПАРЄ, яке вирішило проінспектувати галузь ЖКГ саме цієї суботи. Але основним грантодавцем є Агентство допомоги та розвитку США, по суті, один з органів Державного департаменту.

Звичайно, у всіх спонсорів є свої вимоги. Це, як правило, внесення тих чи інших змін до законів, підзаконні акти, процедури і практики, і звичайно ж, боротьба з корупцією і реформи.  Але треба сказати, що переважна більшість наших західних спонсорів або наївні, як рабиня Ізаура, або технічні, як канцелярські роботи. 

Одним достатньо пообіцяти, що щось буде зроблено. Так би мовити, є «принципова згода». Якщо це - організація парламентського характеру, на зразок ПАРЄ, її представник з легкістю напише у доповідній: «Держава з усією відповідальністю прагне до впровадження енергозберігаючих технологій в місцеве самоврядування та прагне до реформи ЖКГ». Ось я вже бачу, як саме цю фразу пише у своєму планшеті представник ПАРЄ, яка присутня на нашій розширеній суботній колегії, Зеленка Крістінова після виступу очільника нашого міністерства, який у своїй полум’яній десятихвилинній промові встиг заявити про те, що:

- готовність до опалювального сезону становить 112 відсотків (ага, всі обласні центри в ямах та котлованах, у тепломереж вимиваються всі кошти на оплату за спожитий природний газ автоматичному режимі, інвестиційні програми фінансуються вкилючно за рахунок амортизації),

- фортифікаційні споруди побудовані в обсязі 100% від плану (ага, і водночас нам роздали рознарядку відправити на тому тижні по п’ять працівників з кожного комунального підприємства та три чиновника з департаменту на будівництво цих споруд практично в зону бойових дій),

- реформа децентралізації не зупиняється ні на мить, в регіонах постійно працюють Офіси підтримки реформ (така вона пані Децентралізація, її не спинити, не зупинити, вона немов той болід «Формули 1» мчить по треку і гальм у неї практично не має), 

- Уряд також прийме рішення про запровадження додаткової посади заступника голови обласної державної адміністрації, який відповідатиме виключно за впровадження реформи децентралізації, займатиметься координацією з органами місцевого самоврядування та підготовкою стратегії розвитку регіонів і інвестиційними проектами (це дасть можливість влаштувати на ці посади додатково «своїх» людей).

- продовжується політика стимулювання державою енергозбереження, в усіх оновлених територіальних громадах кожний матиме можливість встановити твердопаливний котел у кредит, розроблено відповідні масштабні проекти та прогами  (хоча насправді  у далекому райцентрі був усього лише відкрито цех по переробці 100 кг кізяка). 

Що ж, у відносинах з ПАРЄ ці постійні казки про реформи та боротьбу з корупцією є дієвими та дають результат у вигляді наступних грошових грантів. Але якщо у іноземного благодійника бюрократичний профіль, - справа йде жорсткіше, оскільки європейські бюрократи вибудовують складні алгоритми оцінки подіям і пріоритетів фінансування. Оскільки, в силу української політичної економії, яка не передбачає ніякого прогресу в положенні широких мас, продемонструвати справжні «успіхи» реально неможливо, бо їх насправді немає, таких гостей необхідно відволікати і плутати. Як же досягти цього?

Перш за все, скористатися улюбленим прийомом вітчизняних чиновників, який вони залюбки використовують, коли потрібно «завалити» або «поховати» перспективне питання, яке змусить таки реформуватися систему, - запрошувати на наради і переговори якомога більше виступаючих, з якомога більш розлогими і занудотними доповідями. Перекладачі, яких наймають іноземці, природно, не справляються. Потім хтось дивується, що про нас пишуть таку неадекватну фігню в західній пресі! Але краще фігня, ніж гола правда - ми практично нічого не робимо, а кошти техдопомоги йдуть на нескінченні експертні зустрічі та методичні рекомендації ...

Остання частина нашої розширеної колегії проходила вже без очільника міністерства та пані Крістінової, оскільки вони поїхали оглядати, як працює пілотний офіс реформ (який ще вчора був салоном мобільного зв’язку), і наша колегія вмить перетворилася на звичайну апаратну нараду, сенс якої, як завжди, полягав в тому, щоб визначити, хто закрив найменше завдань: доручень президента, уряду чи міністра. Зверніть увагу - відповідь на питання «чому?» нікого не хвилює. Звідси і походження нецензурної приказки: «Нас ...., а ми міцнішаємо!». Основною метою таких нарад є знайти Крайнього. Пошук Крайнього - настільки ж стрижневий вид діяльності державних органів влади та  відомств, наскільки полювання на відщепенців у саєнтологів. І ваше завдання - не опинитися Крайнім. Шкода, що про це не напише у своєму звіті представник ПАРЄ пані Зеленка Крістінова….

Шановні читачі «України Комунальної».
Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Комунальний Байкар
 
Коментарі (0)