Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проектиЯк чиновники громадян приймають
Новини ЖКГ
25 Вересня 2020 p.
23 Вересня 2020 p.
21 Вересня 2020 p.
17 Вересня 2020 p.
11 Вересня 2020 p.
09 Вересня 2020 p.
07 Вересня 2020 p.
04 Вересня 2020 p.

Як чиновники громадян приймають

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунальної галузі. Та, як відомо, в кожній вигадці - лише частка вигадки. Пропонуємо байку про те, як в одному Департаменті ЖКГ проводили прийом громадян.

 Сьогодні третій четвер місяця, а це означає, що прийшла моя черга вести прийом громадян, які з самого ранку почали збиратися біля ганку будівлі Департаменту житлово-комунального господарства, де я, Ростислав Любченко, працюю на посаді першого заступника директора Департаменту. Відверто кажучи, я зовсім не зрадів такій юрбі «небайдужих» громадян, адже планував закінчити прийом до обідньої перерви, а потім з'їздити зі своїм водієм Василем поїсти смачної пасти «карбонара» в ресторані «Чінзано», який нещодавно відкрився у центрі міста. 

Свій перший прийом громадян у посаді я ще довго не забуду, адже його відверто провалив. Не звиклий до таких індивідуумів, яких називають «міськими божевільними», життя яких складається з кілометрів черг у приймальних чиновників різних рівнів і кілограмів паперу, на якому вони пишуть скарги з будь-якого приводу у всі інстанції, я вийшов із себе і з криком вигнав з кабінету дідуся, якому було далеко за 70. Він доводив мені, що ЖЕК і Департамент повинні зробити ремонт в його приватизованій квартирі. Злий старий потім на мене накатав скаргу в прокуратуру, довелося писати пояснювальну і отримати усну догану від Директора Департаменту на апаратній нараді. Заспокоїв мене тоді начальник нашого відділу кадрів, досвідчений Олександр Іванович, який 17 років вже працює в чиновницькому апараті. Він дав кілька цінних порад, які суттєво спростили моє ставлення до цього ритуалу українського чиновника - прийому громадян.
 
Поділюся і я з Вами цими принципами - порадами.
 
По-перше, необхідно зрозуміти для себе, що будь-який чиновник, від спеціаліста 1 категорії до заступника Міністра, не здатний вирішити 99,9% проблем, з якими приходять громадяни на прийом. Тому, що згідно з Конституцією України, посадові особи діють лише в межах і в спосіб, передбачений різними законами, постановами, наказами, інструкціями. Чиновник може вирішити хіба що якусь дрібну проблему (неправильне нарахування квартплати, засмічений трубопровід), але не за законом, а неформально, за допомогою телефонного дзвінка директору водоканалу, погрожуючи доповісти директору Департаменту про його бездіяльність. Законами та інструкціями чиновник в Україні паралізований, він би може і хотів допомогти, але приклад з одним Міністром внутрішніх справ, який допоміг водієві отримати квартиру, глибоко засів у підсвідомості.
 
По-друге, єдине, що ти можеш зробити для громадянина - це надати йому якусь пораду, при цьому вести себе чемно. А якщо ти маєш справу з «міським божевільним» - просто отримуй задоволення від вистави театру одного актора.
 
По-третє, якщо все-таки до тебе завітав «міський божевільний» - усміхайся йому щирою американською посмішкою і одночасно демонструй, що ти дуже зайнятий державними справами. Дзвони уявним підлеглим, перебирай стоси паперів, довго дивися на печатки і намагайся зловити той момент, коли відвідувач нібито всю свою проблему виклав, і йому залишилося останнє речення. Тоді ти його відразу рубай універсальною фразою «Це не в компетенції департаменту, зверніться з листом у Міністерство, або краще, суд».
 
Якщо ж громадянин не зрозумів твоєї вишуканою дотепної езопової мови, якої ти його, м'яко кажучи, відправив «за Можайськ», і при тобі починає писати скаргу на двірника ЖЕКу, який не вимів купу сміття біля ліфта, на Міністерство, - не виходь з себе, не нервуй. Ввічливо поясни такому шукачеві справедливості, що ти не уповноважений приймати кореспонденцію, листи потрібно здати в канцелярію, яка потім відправить скаргу особисто Міністру. Адже і ти, і я прекрасно розуміємо, що такий «небайдужий шукач правди» нічого не доб'ється, навіть якщо він сто таких скарг пришле, і не тільки в Міністерство, але і навіть в адміністрацію Президента. На всі свої скарги він отримає залізну, перевірену роками, безапеляційну відповідь на кшталт:
 
«Вельмишановний Сидір Йосипович! Ваше звернення (скарга) уважно розглянуто. З повагою до Вас повідомляємо... питання, порушене вами у зверненні (скарзі) ... (виходить за межі компетенції) (кошти не передбачені) (знаходиться в компетенції x, y, z) (не відображено в чинному законодавстві) (включено в проект пропозиції на 2015-2020 рр.) (пропонуємо звертатися за місцем проживання)».
 
«Мудра Ви людина, Олександр Іванович, все знаєте, і досвід у Вас є, чому ж в свій час не стали Директором департаменту?», - запитав я, переварюючи майстер-клас з прийому громадян. Він затягнувся цигаркою, і вдумливо відповів: «А навіщо мені це все? Зарплата більша, ніж у тебе (стаж 17 років, доплати). Не м'ятий, не клятий, сиджу, заповнюю трудові книжки і накази видаю. Ще знаю - коли влаштуюся чиновником - відразу почну ненавидіти людей, а люди мене. Тому що чиновник в Україні - ворог народу».
 
...На диво швидко закінчилася черга на прийом до мене. Питання - ті ж, що і завжди. «За чий рахунок повинна проводитися повірка лічильника?», «Чому я повинен влітку платити за тепло, коли батареї холодні?», «Хто зобов'язаний відремонтувати мені балкон? т.д. Відповідаєш на них вже, як на автопілоті. Хтось буде скаржитися Міністру, хтось буде судитися. А я спокійно буду їсти неймовірно запашну і смачну пасту «карбонара» в ресторані «Чінзано», адже будь-який чиновник в Україні, від спеціаліста 1 категорії до заступника Міністра, не здатний вирішити 99,9% проблем, з якими приходять громадяни на прийом...
 
Шановні читачі «України Комунальної».

Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Комунальний Байкар
 
Коментарі (0)