З дня прийняття Державного бюджету України на 2015 рік та ряду інших законодавчих актів, без яких воно було б неможливим, пройшов не один день – понад місяць, але пристрасті з цього приводу не вщухають і досі. Головним чином через те, що деякі з прийнятих законодавчих документів ідуть в ногу з робінгудівськими принципами з точністю та навпаки: грубо кажучи, парламентарі вирішили забрати гроші в «бідних» на користь, офіційно, державної казни, - і зрозумілим та відчутним пересічному українцю це стає саме зараз.
До таких антисоціальних Законів, які були прийняті в ніч з 28 на 29 грудня, можна зарахувати і Закон №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Цим документом було скасовано широке коло пільг і виплат окремим категоріям осіб, змінено порядок їхнього надання та переглянуто рівень соціальних гарантій. Зокрема, серед найбільш вагомих, внесено зміни в умови оплати праці, її скорочення, медикам, освітянам, працівникам культури, тощо; фактично заморожено середню заробітну плату, яка застосовується при призначенні пенсії; відмінена виплата допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу до відпустки для працівників бібліотек, працівників культури та державних службовців; скасоване право на всі види безоплатного проїзду у транспорті для ветеранів, інвалідів, чорнобильців та інших категорій громадян, обмежено надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг; знято заборону на відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати; тощо. При цьому, відповідальність за збереження деяких пільг та виплат, значна частина повноважень по існуванню закладів освіти, культури, медицини була покладена на органи місцевого самоврядування та місцеві бюджети. Тож, відповідно, від їхнього наповнення залежатиме, яке прийматиметься рішення з того чи іншого питання.
Цікаво, що відповідний законодавчий акт не був погоджений ні рядом відповідальних міністерств та відомств, ні безпосередньо профспілковими організаціями, але все ж таки прийнятий парламентарями. Не завадили навіть численні акції протесту профспілок, студентів та пенсіонерів, які супроводжували засідання Верховної Ради від 23 грудня 2014 року до самого дня прийняття. Народні обранці були переконані, що діють на благо українського народу. Так, у пояснювальній записці до проекту Закону, Міністр фінансів пані Наталя Яресько зауважує, що документ жодним чином не стосується питань соціально-трудової сфери та розвитку регіонів, не потребує обговорення з громадськістю, у ньому відсутні будь-які дискримінаційні положення, правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, та спрямований він на користь – оптимізацію використання наявних державних фінансових ресурсів. Звісно, виникає питання, як, наприклад, скорочення заробітної плати може не стосуватися соціально-трудової сфери, чи скасування безоплатного проїзду для пільгових категорій громадян не потребує обговорення з громадськістю, тощо. Однак позиція Міністра фінансів зрозуміла, на те він і Міністр фінансів, щоб думати про фінанси, а от позиція парламенту потребує пояснення, особливо у питанні скасування пільг та виплат соціально незахищеним категоріям громадян, хоча й, до слова, працівники медичних та освітніх установ в Україні також отримують не найбільші зарплати, аби безболісно пережити їхнє скорочення. Перше – виглядає аморально, друге – фактично загрожує знищенням якісної освіти та медицини. Ще більш гнітючого забарвлення набуває цей факт у ключі того, що свою заробітну плату народні обранці вирішили навпаки – підвищити: з 5,6 тиc. гpн дo 12,1 тиc. гpн. Для порівняння, це у 8 разів більше ніж посадовий оклад вчителя загальноосвітнього навчального закладу без категорії та урахування надбавок, які парламентарі урізали.
Більшість з цих бюджетних «покращень» поки незворотна, у меншості – віднедавна з’явилася надія на перегляд і відновлення соціальної справедливості. Так, наприклад, на повернення безоплатного проїзду можуть сподіватися понад 13,5 мільйонів українських пенсіонерів, ветеранів праці, інвалідів, учасників війни та дітей війни. Наприкінці минулого тижня у Верховній Раді було зареєстровано проект Закону №1872 «Про внесення змін до окремих законів України», яким пропонується повернути відповідну пільгу деяким категоріям громадян, в тому числі і школярам, оскільки її було скасовано всупереч Конституції України.
Зауважимо, відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Що власне і сталося.
Тож, законопроектом №1872 передбачається внесення коректив до деяких статей Законів України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про соціальний захист дітей війни», «Про охорону дитинства», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про жертви нацистських переслідувань».
При цьому варто зазначити, документом не переглядається норма Закону №76-VIII, за якою пенсіонерам, ветеранам та дітям війни, ветеранам праці, тощо «пропонується пільги з оплати за житлово-комунальні послуги, безплатне забезпечення ліками, безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням, безоплатне зубопротезування надавати лише за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Примітно, раніше пільги передбачалися без обмежень.
Водночас також існує ймовірність відновлення державної підтримки молоді. Про це йдеться у проекті Закону №1885 «Про внесення змін до окремих законів України» (щодо відновлення пільг на проїзд для молоді та фінансової підтримки молоді на селі), який був зареєстрований у парламенті слідом за попередньою ініціативою та має аналогічне обґрунтування. Зокрема, цим документом передбачається повернення пільги на проїзд для учнів та студентів денної форми навчання; надання одноразової адресної допомоги у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати молодим працівникам, залучених до роботи в селах і селищах,; а також надання особливої гарантії для окремих категорій безробітних, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Чи переростуть ці надії та ймовірності у реальне втілення – поки робити висновки зарано. Як показує українська законодавча практика, настрої парламентарів передбачити важко.
З тарифами на проїзд у громадському транспорті набагато простіше. Наразі у більшості міст України вартість проїзду у маршрутках становить 3 грн, у електротранспорті – 1,5-2 грн. Починаючи з кінця літа перевізники говорять про підвищення тарифів, розглядає таку можливість і влада на місцях. Прогнози невтішні. Кажуть, подорожчання не оминути, головним чином через те, що значно збільшилися вартість електроенергії та енергоносіїв. Так, до прикладу у столиці незабаром очікується подорожчання проїзду у громадському транспорті вдвічі: вартість однієї поїздки у електротранспорті становитиме 3 грн, а у метро та міській електричці – 4 грн. Окрім того, у Києві вже підвищився проїзд у деяких маршрутках – до 5-6 грн. Так, звісно, припустимо, пенсіонери не завжди користуються громадським транспортом день у день, але якщо порахувати, що мінімальна пенсія в Україні близько 1 тис. грн, а ціни на товари та послуги зросли вдвічі порівняно з березнем минулого року, то «транспортні» витрати все одно відчуватимуться. Найбільшим ударом це буде для сімей з кількома школярами, особливо якщо обоє батьків працюють, скажімо, у закладах освіти, медицини чи культури.
Катерина Ляшевська
