Рус Укр
ГоловнаКомунальні байкиМіські проекти Як столичного мера у «хрущовку» заселили
Новини ЖКГ
28 Березня 2024 p.
21 Березня 2024 p.
15 Березня 2024 p.
26 Лютого 2024 p.
08 Лютого 2024 p.
31 Січня 2024 p.
29 Січня 2024 p.
18 Січня 2024 p.

Як столичного мера у «хрущовку» заселили

Комунальні байки - всі вигадані історії з життя житлово-комунальної галузі. Та, як відомо, в кожній вигадці - лише частка вигадки. Пропонуємо байку про те, як одного столичного мера змусили жити в типовій багатоповерхівці.

Суботній ранок заслуженого пенсіонера вітчизняного політикуму Леопольда І Кралчука почався доволі прозаїчно – після сніданку, витриманого в дусі «Дієти №5», та дихальної гімнастики (роки все ж таки беруть своє) він та його вірний друг ірландський сеттер Лорд вийшли на прогулянку. За звичкою, відкривши поштову скриньку, Леопольд І Кралчук був приємно здивований - разом зі звичним стосом газет та журналів, головним з яким Кралчук вважав суботній випуск «Урядового кур’єру», він витягнув яскравий конверт, підписаний самим Столичним Мером. «Чергова політична агітка», - промайнула думка в голові досвідченого політика. Але, відкривши того конверта, Кралчук був здивований ще більше, адже в ньому на кольоровому папері з іменними візерунками Столичного Мера та геральдикою столиці було гарними літерами надруковане наступне:

Шановний Леопольде І Кралчук!
 
Уважно розглянувши Ваше звернення щодо необхідності ремонту ліфта у Вашому будинку, який не працює з 2013 року, повідомляємо наступне. Сьогодні на більш ніж 50 об’єктах завершуються роботи зі встановлення нового ліфтового обладнання. Всього цього року в столиці заплановано провести ремонт або заміну близько 120 ліфтів. Міська влада виділила на це близько 66 млн державних грошей. Це у десятки разів більше, ніж виділялося з бюджету у попередні роки. Звісно, це не задовольняє всієї потреби щодо ремонту обладнання в місті, але вперше за багато років ми розпочали заміну тих ліфтів, які, за експертними висновками, не відповідали нормам безпеки. Ми розробили поетапну програму заміни ліфтового обладнання із залученням інвестиційних коштів та розраховуємо на сприяння держави у вирішенні цього питання, тому до кінця цього місця очікуйте на встановлення нового ліфта у Вашому будинку.

З повагою, Столичний Мер
 
«Ось що вибори життєдайні із міською владою роблять, - відмітив для себе Леопольд І Кралчук, - скільки разів я до них писав, десять чи п'ятнадцять?! Все відписки отримував, а тут перед виборами – будь ласка, і відповідь тобі, і ліфт буде новий, така вже політика у нас»
 
…Не минуло і двох тижнів як у першому під’їзді «хрущовки», де вже майже рік живуть урядовці через всеохоплюючу фінансову кризу, з’явилися робітники «Ліфтсервісу» та за три дні змонтували новий ліфт. За сталою традицією, перерізати червону стрічку на презентації нового ліфту приїхав сам Столичний Мер. Під бурхливі оплески жителів урядової багатоповерхівки він перерізав червону стрічку та заявив, що новий ліфт – це приклад реальної роботи столичної влади, окрім цього новий ліфт пройшов сертифікацію Братства кільця, то повністю безпечний для їзди. Таке переконання Столичного Мера знову зірвало оплески натовпу політичного бомонду. 
 
Крізь овації мешканців будинку не можна було не почути оксамитовий баритон нардепа Виляшка, який гучно підбирав риму до слова «їзди», а потім запропонував Президенту Горошенку видати Указ про вселення Столичного Мера до урядової багатоповерхівки. 
 
- Люди добрі, шо ж це таке робиться, поки ми, звичайні нардепи, урядовці вже майже рік потерпаємо від життя в цій багатоповерхівці, ці держиморди зі столичної влади живуть у готелях та маєтках за рахунок народу, - волав Виляшко. - Негайно їх сюди на дев’ятий поверх підселити! Нехай знають, шо це таке, коли ліфт не працює!
 
Пропозиція Виляшка так сподобалася мешканцям урядової «хрущовки», що вони одноголосно підтримали її, і Президент Горошенко прямо у дворі будинку підписав Указ про вселення Столичного Мера до урядової багатоповерхівки. Отримавши ордер на вселення від Глави Адміністрації Президента Виделкіна Столичний Мер заселився у двокімнатну квартиру і почалося…
 
Почалося з установки лічильників на гарячу і холодну воду. Виявилося, що терміни, встановлені «Водоканалом» надто жорсткі, тому погрози про різні кари почали приходити вже через тиждень. Але Столичний Мер звик тримати удар, сходив у магазин, купив лічильники. А потім запросив слюсара, який за певний гонорар йому ці лічильники встановив. Притулилися лічильники в туалеті, прямо за унітазом. Все б нічого, але зі зростом 202 см, щоб зняти показання, треба на карачках, майже по-пластунськи, вповзати в туалет, інакше числа не побачити, і головою об унітаз все одно б’єшся. Але Столичний Мер звик змінювати тактику під час бою – він почав кликати для зняття лічильників свого сусіда, нардепа Орбана з партії «Окріп», який, немов той в’юн, пірнав під унітаз та вмить знімав показання лічильника. 
 
Добре, показання зняті. Тепер починається найцікавіше. Треба ці показники записати в журнали обліку витрат гарячої та холодної води і передати у відповідальні інстанції. Для цього в журналах є номери телефонів - як «Водоканалу», так і «Енергозбуту». І ось тут все починається… Якими тільки матюками не крив Столичний Мер працівників обох інстанцій і тих, хто цей дебілізм вигадав. І бігав він по кімнатах, і махав руками (при цьому розбив обидві люстри, жарти жартами, а розмах рук майже п’ять метрів дає про себе знати). Потім, кинувши мобільник, хапався за слухавку міського телефону і навпаки. Все марно. Мовчить «Водоканал», оглух «Енергозбут». А в слухавці гудки, то короткі, то довгі. І все одно ніхто її не бере.
 
Зателефонував Столичний Мер тоді диспетчеру «Водоканалу», вирішив поплакатися йому в жилетку. А той, чи точніше - та,  йому відповіла:
 
- А мене це не обходить, дзвони в бухгалтерію. Що, додзвонитися не можеш? Ми теж в «Енергозбут» додзвонитися не можемо, - і кинула слухавку.
 
В один із візитів у контору «Енергозбуту» поскаржився Столичний Мер на їхню глухоту і неуважність, яка, прямо сказати, до нокдауну може довести. Йому дали ще один номер мобільного телефону. І ось, вичерпавши всі можливості додзвонитися до адресата, він, як за рятувальний круг, вхопився за цей номер. І не зрозумів, з ким він вів бесіду. Чи це була жива людина, чи автовідповідач. Спочатку приємний жіночий голос роз'яснив йому, куди це він спромігся додзвонитися, потім почала перераховувати послуги, які йому в цій організації можуть надати. Коротше: невидима співрозмовниця і рота йому не давала відкрити. Кинув він телефон, але потім все ж таки набрав іще. Знову йому почали перераховувати послуги, а він мовчить. І раптом голос, начебто, живий - прорізався:
 
- Чому ви мовчите?
 
Аж як струмом вдарило Столичного Мера, він тільки подумав сказати, скільки у нього на лічильнику набігло, а там, ніби як знову, автовідповідач, перебивши його, забубонів. Так і не зрозумів Статичний Мер: дійшла його інформація до адресата чи ні. А тут ще рахунок за загальнобудинкові послуги прийшов. Хто там, у підвалі, водичкою користується? Може, пацюки, може, миші або коти безхатні? Ось і ходить, і бурчить він, що, мовляв, не було печалі, так чорти накачали. І матюкає тих, хто це вигадав. І як ви думаєте: гикається їм чи ні?
 
Шановні читачі «України Комунальної».
Звертаємо вашу увагу, що цей текст є витвором фантазії автора. Будь-яка схожість з конкретними реальними особистостями в будь-якій країні носить абсолютно випадковий характер і не може слугувати приводом для судового позову.
 
Комунальний Байкар
 
Коментарі (0)