Вже найближчим часом у споживачів комунальних послуг з'явиться нова «унікальна» можливість, — платити за житлово-комунальні послуги по повній, без огляду на субвенції з держбюджету, тобто без надії, що частина витрат на комуналку візьме на себе держава.
Проект закону №2029а «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» вийшов на фінішну пряму. Він розроблений Мінрегіоном, поданий Кабміном і повністю викреслює із законодавства таке поняття як субвенція на компенсацію невідповідності плати за теплопостачання, опалення, постачання холодної та гарячої води їхній фактичній вартості.
Минулого тижня Верховна Рада прийняла проект. Тепер справа лише за підписом Президента, але можна не сумніватися — він з'явиться, оскільки з самого початку проект активно продавлювався «зверху». Так, під час розгляду в першому читанні спочатку він набрав лише 224 голоси. Після чого спікер Верховної Ради Володимир Гройсман чотири рази попросив депутатів змінити свою думку щодо запропонованих поправок і натиснути зелену кнопку: двічі — за повторне голосування і схвалення в першому читанні, і двічі — за підготовку до другого читання за скороченою процедурою. При цьому в припросинах законотворців обійшлося хіба що без танців з бубном і гіпнозу. Втім, це не дивно. За словами Міністра фінансів Наталії Яресько, прийняття проекту №2029а необхідне для отримання фінансової підтримки від Світового банку в сумі 1,3 млрд дол.
До того ж, у проекта є «брат-близнюк», який зійшов із дистанції - кабмінівський проект №2670. Верховна Рада у квітні його відхилила, після чого Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що «неголосування за цей проект — це мінус 800 млн дол. для української економіки» і закликав депутатів «повернутися і результативно проголосувати».
По суті, проект №2029 — реінкарнація відхиленого законопроекту та втілення заклику Арсенія Яценюка на практиці. Судячи з наполегливості, з якою законопроект просувається в парламенті, чекати «роздержавлення» комунальних платежів залишилося недовго.
Субвенціям на комуналку — бій
У процесі проходження у парламенті проект №2029 суттєво відредагований, але основні його положення не змінилися. Ключових нововведень два. По-перше, з Закону «Про житлово-комунальні послуги» вилучається два пункти, згідно з якими витрати на відшкодування комунальникам втрат від занижених тарифів відшкодовуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. По-друге, в законодавстві більш чітко прописується норма, яка забороняє встановлювати ціни на комунальні послуги «нижче економічно обґрунтованих витрат на їхнє виробництво».
Зараз кошти для компенсації різниці між тарифами і собівартістю комуналки перераховуються «на місця» з держбюджету у вигляді відповідних субвенцій. У разі прийняття проекту, місцеві бюджети звільняться від обов'язку фінансування комунальників, відповідно, відпаде потреба у вибудовуванні складних схем взаємозаліку і в держбюджетних субвенціях. Простіше кажучи, відшкодування витрат на виробництво/надання комунальних послуг проект повністю перекладає на населення.
Правда, є нюанси. Наразі місцева влада наділена подвійним обов'язком компенсації збитків комунальникам за рахунок місцевих бюджетів — у тому числі, через занижені тарифи, встановлені самим органом місцевого самоврядування. Ця норма прописана в пункті 4 статті 31 Закону України «Про ЖКГ». У процесі підготовки проекту №2029 до другого читання, надійшла пропозиція - цей пункт також вилучити із закону, однак профільний комітет ініціативу не підтримав.
Тому, за оцінкою головного науково-експертного управління парламенту, ухвалення проекту №2029 не забезпечить «єдиного підходу у сфері державного регулювання з питань формування та встановлення тарифів», як це обіцяють Мінрегіон з Кабміном. До того ж, є ще пункт 8 статті 31 Закону України «Про ЖКГ», згідно з яким центральні органи влади зобов'язані відшкодовувати виробникам/виконавцям комунальних послуг збитки, викликані непередбаченими витратами у разі зміни тарифів на комуналку. Ця норма теж не вписується в «єдиний підхід». Але якщо не брати цього до уваги, задачу звільнення держбюджету від субсидіювання комунальників проект №2029 вирішив успішно.
Для місцевої влади заборона діє і сьогодні. Закон «Про ЖКГ» прямо забороняє їм встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги нижчими від економічно обґрунтованих витрат. А загальну «бюджетну» норму закону, згідно з якою занижені тарифи можуть бути встановлені за умови відповідного відшкодування, проект скасовує. Замість неї проект встановлює пряму заборону на заниження тарифів для центральних органів влади та Нацкомісії. Крайнім у цій ситуації виявляється населення.
Рахунок йде на мільярди
Ціна питання — кілька мільярдів гривень. У кращі для одержувачів «комунальних» компенсацій часи, розмір виплат перевищував 14 млрд грн. Так, у 2012 році законом про держбюджет були передбачені «тарифні» субвенції в розмірі 15,9 млрд грн (виділено та використано менша сума — 14,4 млрд грн). У законі про держбюджет на 2014 рік субвенції прописані у розмірі 14 млрд грн (використано — 12,7 млрд грн).
Правда, періодично компенсація «різниці в тарифах» серйозно буксує, а засоби для її надання законотворцям доводиться шукати «по засіках». Наприклад, в 2013 році із задекларованих у держбюджеті субвенцій у розмірі 5,1 млрд грн реально виділено менше половини — 2 млрд грн, а в 2014 році комунальники отримали надбалансові виплати (у витратах держбюджету за кодом №2761520 — субвенції місцевим бюджетам на погашення різниці в тарифах», — передбачено 2,9 млрд грн) лише за рахунок того, що депутати дозволили Кабміну випустити держоблігації на суму понад 11 млрд грн і витратити їх на виплату компенсацій.
В поточному році до реального надання субвенцій справа ще не дійшла. У законі про держбюджет на компенсацію «різниці в тарифах», як і в минулому році, передбачено 2,9 млрд грн. При цьому ніяких позапланових коштів на виплату субвенцій депутати не знайшли, у кошторис бюджету-2015 ця стаття витрат вписана лише в березні, а порядок надання субвенцій затверджений Кабміном лише в червні — Постановою №375. Тому не дивно, що за даними Мінрегіону, на 1 липня ні копійки «тарифних» субвенцій місцеві бюджети не отримали.
Нічого екстраординарного в цьому немає. Субвенції часто «набирають обертів» лише до кінця року, хоча сама тенденція показова. Але ще більш примітно те, що у проекті №2029а, по суті, відсутнє фінансово-економічне обґрунтування, що є порушенням Бюджетного кодексу та регламенту парламенту. При цьому в пояснювальній записці до проекту, розробники зазначили, що впровадження нововведень не потребує додаткових бюджетних витрат, що, м'яко кажучи, не зовсім так. Посилення вимог до економічної обгрунтованості комунальних тарифів з одночасним скасуванням бюджетної підтримки, неминуче призведе до підвищення вартості комунальних послуг, причому істотного. За даними Держстату, в 2014 році комуналка обійшлася населенню приблизно в 50 млрд грн — стільки комунальники нарахували за надані послуги. Надбавка до цієї суми 12-14 млрд грн субвенцій, наданих з державного бюджету-2014, дозволяє зробити висновок, що при відсутності бюджетної підтримки комунальні послуги можуть подорожчати майже на третину або, як мінімум, на кілька відсотків — при реалізації найоптимістичного сценарію.
Тому обійтися без перегляду показників бюджету при реалізації проекту №2029а можна лише за однієї умови — якщо впроваджувати нововведення за принципом «проблеми індіанців - шерифа не хвилюють».
Гра в одні ворота
Взагалі, «відлучення» житлово-комунальної сфери від бюджетних вливань можна було б тільки вітати, якби не одне але. Проект №2029а явно однобокий. Він посилює тиск на споживачів комунальних послуг, нічого не пропонуючи натомість — ні нових компенсаційних механізмів, ні здешевлення комунальних послуг, хоча б для окремих категорій населення. Але що ще гірше — він зовсім не гарантує підвищення ефективності використання комунальних платежів і не захищає від їх нецільового використання.
Між тим, ніхто не відміняв статтю 30 Закону «Про ЖКГ», якою встановлено два «народних» принципи держрегулювання цін на ЖКП: послуги повинні бути доступні всім споживачам, а держава повинна забезпечувати випередження зростання доходів населення над зростанням комунальних тарифів. «Дружить» проект №2029а з цими принципами?
При цьому, значне спрощення порядку надання субсидій, яке після опублікування 11 липня Кабміном в «Урядовому кур'єрі» Постанови №475 нарешті стало реальністю, зовсім не тотожне забезпеченню соціального захисту споживачів комунальних послуг. Звернення за субсидією — справа добровільна. Навіть в рекордні роки субсидію в Україні отримували трохи більше 5 млн сімей. Для повторення «рекорду», сьогоднішня кількість одержувачів субсидій має збільшитися приблизно в 5 разів, що в найближчому майбутньому малоймовірно. Як і випереджаюче зростання доходів населення. Тому проект №2029а — «гра в одні ворота».
Не можна не згадати і про те, що ще в 2007 році президентським Указом 1324/2007 затверджена концепція ціноутворення у сфері ЖКП. Крім іншого в документі констатується, що не можна вважати оптимальною поширену в Україні систему тарифного регулювання методом «витрати плюс», що дозволяє закладати у тариф всі витрати, включаючи неефективні. Але за 8 років дії Указу, проблема так і не вирішена. Про прозорість діяльності комунальників і чітке нормування їх витрат також доводиться лише мріяти.
«Чи повинні тарифи бути такими, коли людина має віддати свою останню зарплату, щоб заплатити за ці тарифи?», - поставив риторичне питання під час обговорення проекту №2029а народний депутат Олег Ляшко. Це, безумовно, гра на публіку, але суть законодавчих ініціатив відображає точно.
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
