Житлові права безправних українців

Позбавлення права приватної власності на житлове приміщення всупереч волі власника може відбуватися на підставі вилучення (викупу) земельної ділянки, звернення стягнення на майно власника, націоналізації, а також на основі конфіскації та реквізиції. Перша завжди сприймається негативно. Це пояснюється тим, що відразу ж виникає низка запитань, наприклад: не постраждає родина засудженого, яка проживає в його жилому приміщенні, чи захищаються права неповнолітніх, непрацездатних і літніх людей при вилученні у власність держави жилого приміщення. Наведені питання у житловому праві нині майже не розглянуті, а це порушує гарантії конституційних прав людини.

Прийняття нового Житлового Кодексу України актуалізує проблеми, в тому числі пов'язані з порядком здійснення і наслідки конфіскації жилих приміщень. Тема їх конфіскації знаходиться на стику норм публічного і приватного права і не може не розглядатися в руслі соціальної політики держави.

У проекті Житлового Кодексу передбачено, що житло може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника тільки за рішенням суду. При цьому порядок проведення і наслідки конфіскації не викладені у проекті Житлового і Цивільному Кодексах. А це вимагає докладного правового регулювання, оскільки торкається конституційного права громадян на житло.

Читайте також: Квадратні метри амбіцій

У Земельному кодексі (ст. 148) передбачено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановленому законом. Наведена норма побічно стосується конфіскації жилих приміщень, тому що вони нерозривно пов'язані із землею. Отже, у власника може бути конфісковано будинок з усіма будівлями і ділянкою. Така ситуація викликає запитання: чи можливо це у правовій, соціальній державі?

Недоторканність права приватної власності на житло гарантується як Конституцією України, так і цивільним, житловим законодавством. Однак у випадках, прямо передбачених законом, право названої власності може бути припинене примусово. Одним з них є конфіскація. Так, згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, в обсязі та порядку, встановленому законом. Вона тягне за собою припинення права приватної власності на житлове приміщення і виникнення права державної власності. Конфіскація є санкцією, що застосовується до правопорушників, і характерна для кримінального, адміністративного, митного права. Конфіскація житла може бути застосована лише на підставі нормативного акту, що має вищу юридичну силу.

Читайте також: Українські хмарочоси: затяжний стрибок у висоту

У ст. 59 КК України передбачається, що конфіскація є одним з видів кримінального покарання, яке встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і полягає у примусово-безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, що належить засудженому на праві приватної власності. Всього конфіскація у кримінальному праві трактується як примусове, безоплатне вилучення у власність держави всього або частини особистого майна засудженого. Крім того, нормами названого права встановлюється перелік майна, що не підлягає конфіскації (наприклад, жилий будинок із сільськогосподарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому проживають). Пайовий внесок у ЖБК, коли його спорудження вже завершено. Таким чином, в кримінальному праві конфіскація жилого приміщення - це примусове, безоплатне вилучення у власність держави всього або частини житлового приміщення, що належить засудженому на праві приватної власності, за винятком перерахованих вище випадків. Зазначене, з точки зору житлового права, не вирішує проблематику конфіскації жилих приміщень, а лише породжує численні запитання.

Однак гарантії на право користування жилим приміщенням в українському законодавстві існують. Так, гарантія прав осіб, які проживають із засудженим, встановлена ​​постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 вересня 1953 «Про судову практику по застосуванню конфіскації майна» (зі змінами та доповненнями від 14 березня 1963 № 1, 27 червня 1968 р № 7, 29 серпня 1980 № 7), в якій йдеться: вказати судам, що вилучення у власника у разі конфіскації не позбавляє членів родини засудженого та інших осіб права проживати у будинку як наймачам і користуватися жилою площею в межах житлових норм. Виселення членів сім'ї та інших осіб із займаної площі може мати місце лише на загальних підставах. Ця норма є досить актуальною, сучасною і може бути використана в житловому законодавстві як принцип проведення конфіскації жилого приміщення.

За матеріалами: http://pravoznavec.info