У той час, коли увагу громадськості та експертів у сфері житлово-комунального господарства було прикуто до проблем, які виникли у зв’язку з реалізацією Закону 1198 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», Верховною Радою минулого скликання було прийнято новий «шедевр» - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів».
Законопроект було «протягнуто» через Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин, та не зважаючи на розгромний висновок Головного науково-експертного управління ВРУ, яким пропонувалось, за результатами розгляду у першому читанні повернути законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, 22 липня цього року, з четвертої спроби, законопроект було прийнято за основу та в цілому.
Цим законом вносяться зміни в Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», які набувають чинності з вересня 2015 року.
Питна вода перетворюється на товар! Тільки на який?!!!
«вода питна - харчовий продукт, придатний для споживання людиною»;
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»...
Зважаючи на цю норму, визначення інших термінів щодо води у законі «Питну воду та питне водопостачання» тепер буде таким:
«13) вода морська чиста - природна, штучна або очищена морська вода, яка не містить забруднюючих мікроорганізмів або токсичного морського планктону в кількостях, здатних прямо або опосередковано вплинути на придатність харчових продуктів;
14) вода питна - харчовий продукт, придатний для споживання людиною;
15) вода чиста - вода морська чиста або вода прісна, яка відповідає показникам безпечності води морської чистої».
Тобто, у зв’язку із зазначеними законодавчими нововведеннями, нам тепер будуть подавати по прямих договорах у квартиру або «питну воду, як харчовий продукт, придатний для споживання людиною», або «воду морську чисту або воду прісну, яка відповідає показникам безпечності води морської чистої» і в обох випадках ця вода буде харчовим продуктом!!!
Читайте також: Глобальне водоспоживаня: як ми "вбиваємо" воду
Хотілось би зрозуміти, невже підприємства питного водопостачання з вересня 2015 року будуть вважатись «підприємствами харчової промисловості»?
Розглянемо нормативну базу, яка регулює сферу питного водопостачання.
Всі визначення, які надані у Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», регулюють відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначають порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.
Тобто визначення «вода чиста» та «вода морська» теж відносяться до сфери регулювання ринку харчових продуктів…
Законодавців, не засмутило, що сфера дії Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання.
Визначення терміну «централізоване питне водопостачання залишилось без змін, а саме, «господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води».
Доволі безглуздо виглядає це визначення у разі, якщо словосполучення «питна вода» замінити на «харчовий продукт».
Також не зазнало змін визначення терміну «питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання».
Оскільки система питного водопостачання це сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого та нецентралізованого питного водопостачання, навіть у людини, яка не дуже знається у законах виникає питання - яким чином буде за допомогою систем питного водопостачання постачатись «харчовий продукт».
Водночас, безпосередньо споживачів стосуються положення статті 19 Закону «Про питну воду та питне водопостачання», до якої законотворці з Верховної Ради також не здогадались внести зміни.
«Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, а саме:
- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;
- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;
- об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;
- власниками будинків, що перебувають у приватній власності».
Припустимо на хвилинку, що питна вода стала харчовим продуктом. Тоді не зрозуміло на яких правових підставах, питна вода, як харчовий продукт, постачатиметься підприємствами питного водопостачання (водоканалами), які не належать до підприємств харчової промисловості, та не продають товар, а надають послугу з очищення, транспортування та постачання води, яка є виключною власністю Українського народу і яка надається водоканалам тільки у користування, відповідно до положень Водного кодексу України.
Було б доцільно пояснити ким і на яких правових підставах будуть встановлюватись тарифи на «питну воду як харчовий продукт» і чи буде ця діяльність ліцензуватись НКРЕКП, яка регулює та ліцензує діяльність природних монополій, зважаючи на те, що харчова промисловість не належить до цієї сфери.
Також не зрозуміло, якщо вода у кранах з вересня 2015 року перетвориться у «харчовий продукт», ми знову очікуємо наступного підвищення цін на комунальні послуги?
Виникає суто практичне питання із сфери здорового глузду, а саме: як можна харчовим продуктом митись, прати, мити посуд та зливати унітаз?
Навіть зараз, коли виникають аварійні ситуації на водогонах, мало кому спадає на думку, бутильованою водою, яку купили у магазині користуватись для саме таких потреб. І це в той час, коли питна вода ще не є «харчовим продуктом». Водночас ми розуміємо, що ця вода коштує стільки, скільки коштує кубометр «води з крану», тому не варто так нераціонально використовувати власні кошти.
До речі, також нічого не сказано про вартість питної води, як харчового продукту…
Усім відомо, що ціни на харчові продукти, окрім деяких видів соціальних продуктів, регулює конкуренція на ринку.
Не хотілося б вірити в те, що питна вода, як харчовий продукт, буде централізовано, за договором постачатись в помешкання із водопровідного крану, може коштувати в десятки, а то й сотні разів більше, ніж послуга з централізованого водопостачання.
Щодо якості питної води. Всім зрозуміло, що та вода, яку ми отримуємо з крана у себе у квартирі, може суттєво відрізнятися по якості від тієї води, яку водоканали з резервуара чистої води подають в систему водопроводу міста. На цьому етапі здійснюються контрольні аналізи питної води і звітується, що питна вода відповідає всім нормам та вимогам нормативних документів щодо безпечності для вживання людиною.
Читатй текож: Реформа ЖКХ залишає українців без води
Однак, в процесі проходження безкінечними трубопроводами, у яких давно вже закінчився термін експлуатації, які мають пошкодження, або за причин частих поривів та перепадів тиску в трубопроводах виникло сприятливе середовище для розвитку різноманітної, в тому числі і патогенної мікрофлори, ми отримуємо далеко не «харчовий продукт».
Відповідно до чинного законодавства, у разі надання неякісних послуг з питного водопостачання, споживач має право на перерахунок коштів за період отримання таких послуг. Що стосується ж майбутньої «букви Закону», то споживач має право на повернення неякісного «харчового продукту» виробнику… Яким чином і скільки такої води може повернути споживач, і як буде здійснюватися перерахунок коштів за 1, 2 чи 10 літрів продукції???
До чого всі ці запитання… Пересічному громадянину байдуже, як називається вода, яка тече у нього з крану – «питна вода» чи «харчовий продукт» аби вода постачалась безперебійно, була відповідної якості та за зрозумілими цінами.
Саме тому хочу звернути увагу на цей закон, оскільки вже пройшло майже два місяці з моменту його прийняття, а ніхто ще не починав розробляти механізми застосування нових положень та адаптувати законодавство «харчової промисловості» із законодавством у сфері «житлово-комунального господарства».
Фахівці у галузі водопровідно-каналізаційного господарства знизують плечима та не розуміють, яким чином тепер мають виконувати та застосовувати цей Закон в розрізі постачання послуг. Адже саме суб’єкти господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення наразі є виробниками і виконавцями послуг та гарантованими постачальниками питної води споживачам.
Маючи сумний досвід реалізації Закону 1198, коли підзаконні акти не було розроблено протягом трьох місяців, як це було передбачено перехідними положеннями, може бути так, що водоканали не матимуть законних підстав постачати харчовий продукт (питну воду) споживачам, або ця вода буде коштувати у сотні разів більше ніж та, яку отримуємо зараз…
Не хотілось би в це вірити, водночас, оскільки законопроект було розроблено з метою гармонізації законодавства України із законодавством ЄС, а такі закони Верховна Рада «продавлює» як першочергові, навіть страшно уявити як далеко можуть зайти «законотворці» під приводом інтеграції України в світове економічне співтовариство.
Віра Радченко, спеціально для ІА "Україна Комунальна"
