Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні уряду 19 березня 2014 року представив план дій «100 днів, 100 кроків уряду», що містив в собі перелік заходів, вжиття яких повинно було б зупинити економічний колапс та закласти перші цеглини реформування національної економіки на шляху до європейського співтовариства.
План дій передбачав реалізацію стратегії децентралізації влади та впровадження в життя реформи місцевого самоврядування, за допомогою розроблення та прийняття вже в квітні змін до Бюджетного та Податкового Кодексів, щодо запровадження нового принципу розподілу доходів бюджету між центром та регіонами.
Однак, проведення антитерористичної операції на Сході України внесло свої корективи в урядові плани, тому лише 8 серпня у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону № 4435а проект Закону «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» щодо бюджетної децентралізації.
Кабінет Міністрів України звернувся до Верховної Ради України з проханням розглянути цей законопроект, як невідкладний, тому вже у вівторок 12 серпня під час пленарного засідання народні депутати його можуть ухвалити.
Цим законопроектом передбачено розширення наявної дохідної бази місцевих бюджетів, зокрема передбачено передачу з державного бюджету плати за надання адміністративних послуг (крім 50% адміністративного збору за держреєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), державного мита; збільшення відсотка зарахування екологічного податку з 35 до 80%; закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел – податку на доходи фізичних осіб за новими нормативами (бюджети міст обласного значення, районів – 60%, обласні бюджети – 15%, бюджет Києва – 20%) та податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки (обласні бюджети – 10%).
Читайте також: Децентралізація влади: обіцянки чи реформи?
Також передбачено запровадження нових видів трансфертів, зокрема базової дотації, яка матиме компенсаторний характер та забезпечуватиме вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів за закріпленими доходами (податком на доходи фізичних осіб, податком на прибуток) та встановлення нової системи вирівнювання за закріпленими загальнодержавними податками (податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб) – залежно від рівня надходжень на одного жителя. Решта платежів вирівнюванню не підлягають і залишаться в повному розпорядженні місцевих бюджетів.
Крім цього, відбудуться зміни у розмежуванні зарахування коштів екологічного податку (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів), з передбаченням зарахування до державного бюджету 20% надходжень, а до місцевих бюджетів – 80%, у тому числі до обласних бюджетів – 55% , сільських, селищних, міських бюджетів –25% та бюджету міста Києва – 80%. Кабінет Міністрів України в цьому законопроекті в 2015 році всього планує отримати доходів від сплати екологічного податку 4,6 млрд грн., з яких місцеві бюджети зможуть здійснити видатки на суму 3,754 млрд грн.
Зазначений ресурс органами місцевого самоврядування буде спрямовуватися на фінансування будівництва та реконструкції водопровідних та каналізаційних очисних споруд; модернізацію систем теплопостачання; модернізацію та ремонт ліфтового господарства; реконструкцію та ремонт житлових будинків тощо.
20 відсотків доходів екологічного податку та збору за спеціальне використання лісових ресурсів, які залишаться в державному бюджеті, в сумі 938,6 млн грн., планується спрямувати на фінансування заходів, пов’язаних із функціонуванням територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Як запевняють урядовці, при підготовці цього законопроекту були досліджені позитивні здобутки бюджетних реформ в зарубіжних країнах, зокрема Польщі та Німеччині, щодо організації міжбюджетних відносин та механізмів бюджетного вирівнювання. Однак, неможливо не відмітити ряд недоліків та невідповідностей в цьому законопроекті.
Якщо дійсно урядовцями вивчався досвід Польщі, то вони повинні були б знати, що поляки, які ще в 1999 році провели бюджетно-адміністративну реформу, спочатку визначили первинну адміністративну бюджетну одиницю — гміну. Середня польська гміна має населення близько 10—15 тис. мешканців, вона не тотожна визначенню селище або місто, вона може об’єднувати мешканців окремих сіл, селищ, містечок з навколишніми селищами чи великого міста. То якщо ми дійсно вивчали досвід успішної реформи Польщі, можливо доцільно було б і нам було спочатку визначитися щодо первинної бюджетної одиниці, або нової одиниці територіального устрою, яка має бути зазначена в оновленій Конституції України, а вже потім вносити зміни до Бюджетного кодексу України. До речі, сам законопроект № 4435а містить згадування про об’єднані територіальні громади, однак спеціального закону про можливість об’єднання кількох сіл, селищ та міст наразі не приймалося, то чи не квапиться уряд з впровадженням бюджетної децентралізації якщо немає основної бюджетної одиниці?
Також за польським зразком місцевим радам урядом пропонується надати право самостійного вибору установи (в органах Казначейства чи установах банків) з обслуговування коштів бюджету розвитку місцевих бюджетів та власних надходжень бюджетних установ. Але є декілька умов і застережень при реалізації цього права.
По-перше, установи банків повинні відповідати одному з таких критеріїв: статутний капітал банку становить або перевищує 10 млрд грн.; держава прямо та/або опосередковано володіє 75 чи більше відсотками статутного капіталу банку та/або голосів; частка загальних активів банку становить 2% чи більше від розміру загальних активів банків України.
По-друге, місцеві ради повинні мати на увазі, що у випадку зарахування та використання власних коштів на рахунках, відкритих в установах банків, така установа втрачає статус бюджетної установи, а крім цього у разі виникнення тимчасових касових розривів за загальним фондом такого місцевого бюджету обсяги таких розривів не покриватимуться за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку і позики місцевим бюджетам не надаватимуться. Вибір без вибору, бо яка установа забажає відмовлятися від можливості отримання позик чи покриття касових розривів з єдиного казначейського рахунку, тим більше в умовах складної економічної ситуації в Україні…
Читайте також: «Політичні камікадзе» не мають грошей на ЖКГ
Не дуже відповідає духу децентралізації і положення законопроекту № 4435а про порядок формування державного фонду регіонального розвитку, згідно з яким місцеві ради до 1 травня року, що передує плановому, подають Мінрегіону (раніше – Мінекономрозвитку) пропозиції щодо програм і заходів, включаючи інвестиційні програми (проекти), які можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку у наступному бюджетному періоді. Мінрегіон, в свою чергу, на підставі поданих пропозицій здійснює оцінку та відбір зазначених програм і заходів на конкурсних засадах у межах індикативного прогнозного обсягу коштів державного фонду регіонального розвитку та подає уряду для затвердження пропозиції щодо розподілу коштів державного фонду регіонального розвитку з переліком відповідних програм і заходів. Все як за часів уряду Миколи Азарова – інвестиційні проекти, конкурси, хоча ще в березні Віце-прем'єр-міністр - Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ, Володимир Гройсман в інтерв’ю «У.К.» запевняв, що в умовах децентралізації Мінрегіон не матиме жодного відношення до розподілення коштів державного бюджету між територіальними громадами…
Оцінки законопроекту № 4435а з боку фахівців – економістів та комунальників неоднозначні. Голова Комітету економістів України Андрій Новак вважає, що положення законопроекту № 4435а більшою мірою стосуються зміни принципів витратної частини державного бюджету та процедури перерозподілу коштів витратної частини, а тому це не можна вважати справжньою децентралізацією. Уряд лише імітує здійснення бюджетної реформи, - вважає Андрій Новак . На його думку, справжня децентралізація – це повна зміна принципів формування не витратної, а перш за все дохідної частини бюджету з розподілом частини загальнонаціональних податків між регіонами та центром в бік збільшення місцевої частки, чого не відбудеться і після прийняття законопроекту № 4435а.
Інакше вважає координатор житлово-комунальних програм в Громадській мережі «Опора» Тетяна Бойко - загалом, надання більшої автономії місцевим бюджетам є прогресивним і позитивним кроком, адже у муніципалітетів з’являться вільні кошти на модернізацію муніципальних будівель, ремонт комунікацій та заміну обладнання на підприємствах ЖКГ, на підтримку енергозберігаючих заходів у житловому фонді та ін. Проте, прийняття такого закону до виборів видається примарним, зауважує Тетяна Бойко, - до того ж, зміна в адміністрування податків займе якийсь час, тому навряд чи вдасться здійснити серйозні заходи до цього опалювального періоду навіть якщо нововведення стануть законом.
А для підприємств водопровідно – каналізаційного господарства приємно те, що екологічний податок в більшості своїй потрапить до місцевого бюджету і дасть змогу вирішити хоча б якість проблеми, - ділиться точкою зору комунальників директор ТОВ «Білоцерківвода» Ольга Бабій. «Прикро те, що кошти, які мають шанс отримати місцеві громади, насправді, є мізерними і не дозволять здійснювати серйозні капітальні речі, - зауважує пані Бабій, наводячи приклад ТОВ «Білоцерківвода», яке сплачує в середньому 450 тис. грн. екологічного податку на рік. Враховуючи, що на сьогодні заміна каналізаційного колектора D 300 довжиною 1 км. складає в середньому 1,2 млн грн, то якщо в рік міняти 0,5 км колекторів за рахунок коштів екологічного фонду, можна замінити лише 0,5 км каналізаційних мереж в рік при загальній довжині 700 км – розрахувала директор ТОВ «Білоцерківвода». Тобто, на заміну колекторів за рахунок коштів екологічного фонду потрібно 1500 років. Ось така математика від комунальників…
Тож, 12 серпня під час голосування в сесійній залі народні депутати мають вирішити, чи дійсно Кабінет Міністрів України пропонує суспільству реформу бюджетних відносин між центром та регіонами, чи це просто косметичний ремонт надцентралізованої системи розподілу коштів державного бюджету, який має на меті змінити лише форму, а не зміст бюджетних відносин, від якого не буде користі ні уряду, ні місцевим органом самоврядування, ні комунальним підприємствам, ні територіальним громадам.
